Дмитрик з Наталею цілу годину не гралися — працювали, прополювали грядку цибулі.
— Це бур’янець, а це цибулька,— казала Наталя.— Бур’янець виривати, а цибулька хай росте.
— Молодці! — похвалила обох Наталина мама, а потім спитала: — Ви не стомилися?
— Ні, нам було весело, бо на акації горобчики цвірінчали, наче на цимбалах грали,— веселили нас за роботою: жив-жив, жив-жив,— похвалився Дмитрик.
