Коли Дмитрик їв яблуко, в нього випав зубчик. Не болів, тільки хитався, і випав, як маленький камінчик. Дмитрик затис його в жменьці, підійшов до дзеркала, роззявив рота і, побачивши щербину, сказав бабусі:
— Я вже беззубий.
— Не беззубий, а щербатий,— поправила бабуся.— Але не журися, новий виросте, а цей закинь на горище і прокажи: «Мишко, мишко, візьми собі кістяний зубчик, а мені дай залізний!»
«Не хочу залізного,— подумав Дмитрик,— нехай виросте такий, як був».
