Жили колись два брати – багатий і бідний. Багатій ніскільки не журився тим, що його брат бідний, і не давав убогому й ложки юшки, хоча той часто просив у нього.
Якось на свято багатий брат скликав гостей. Бідний брат сподівався, що і його запросять, та де там!
Тоді бідний брат пішов на річку, спіймав три великі щуки і поніс їх багатому братові: може, той щось дасть.
Прийшов до багатія в двір, уклонився низенько, наче панові, а брат і не дивиться, сказав: «Бувай здоровий!»–та й посунув у свої хороми. Що було робити бідному? Затягнув очкура тугіше й почапав назад, аж плачучи від образи.
Раптом бідняк побачив на узбіччі дороги дідуся. Той швидко підвівся й підійшов до бідняка, спитав:
– Чого ти, друже, такий смутний?
– Як же мені таким не бути! – поскаржився бідний брат,– Одніс я багатому братові три гарні рибини, а він і квасом не пригостив.
– Ну, щось та одержав? – допитувався старий,
– Сказав: «Бувай здоровий!» – та й усе.
– Дай мені це «Бувай здоровий!», і ти заживеш щасливо,– мовив дідусь.
– Бери! – погодився бідний брат.
Тоді старенький порадив:
– Іди додому, витягни з-під печі бідність і викинь її в річку!
Дідусь пішов своєю дорогою, бідний – своєю.
Знайшов бідний брат під піччю бідність і жбурнув її в річку.
І сталося диво – чоловікові почало щастити. Все, за що 6 він не взявся, виходило набагато краще, ніж раніше.
Поле родило гарні хліба, корови телилися й давали багато молока, поросилися свині; комори й хліви, у хаті, надворі– все, що в нього було убоге, недоладне, ставало добротним, красивішим, ніж у багатого брата.
Побачивши це, багатій втратив спокій від заздрощів, а тоді пішов до брата і ну допитуватись:
– Звідки все це в тебе взялося?
Зрештою меншому братові набридло слухати це скигління, і він сказав:
– Звідки я все це маю? Спіймав під піччю бідність і викинув у річку. І тепер у мене все є!
– Щось не віриться! – сказав багатій – Не стерплю, щоб ти був багатший за мене!
Пішов багатий брат до річки і ловив бідність доти, поки спіймав її. Та як тільки приніс ту бідність додому, вона вислизнула з рук і шаснула під піч. І ніхто не міг витягти її звідти.
Відтоді й став колишній багатій злидарем.
