Діло було так: блоха з села тікала до міста, а муха, навпаки, летіла з міста в село.
Блоха і питає:
– Куди це ти?
– Та куди? В село! А ти куди?
– А я з села.
– А що так?
– А! – каже блоха. – Мені в селі нічого робити. Прийдуть з роботи, поваляться куди попало, хоч на землю, а встають ні світ ні зоря.
І мені, – каже, – немає ніякого з цього користі. А в місті, – каже, – в ліжку до восьмої вилежуються, та й народ, що не кажи, жирніший, голодувати не доведеться.
Тут муха в відповідь:
– А для мене в місті, – каже, – немає нічого хорошого.
Звідусіль нас женуть. Якщо і влетить одна якась в борщ, так її делікатно витягнуть за крильце і покладуть на столі.
У місті ми всі голодуємо. Ну, а в селі, якщо муха залетіла в яке вариво, господиня схопить ополоник, зачерпне і плюх на підлогу – тут вже всім нам їжі вистачить.
