На ринку товпа. Товпа тягає, як стихія. Іду.
Наш селянин з бучацького повіту привів на воловоді корову.
З Коропця аж до Шатмару.
Селянин з далеких сторін, і корова не мадярської породи.
Обоє чужі, — народ зглядається на них.
— Також дурний. Хто видів тілький світ з коровою тікати! Ніби тут нема коров?
Селянин не розуміє мадярської мови, але догадується, що люди з нього сміються. Він безрадно дивиться на свої великі, порозчавлювані, покалічені ноги.
Йшов би ними дальше, все дальше й дальше, та не годен.
Це ж не ноги, а один біль!
Корова ніби розуміє його, дивиться на господаря свого великими мудрими очима, а потім голову повертає на північ, туди поза Карпати, і — реве.
Реве на весь Шатмар…
Здається, — донині чую той сумний і безрадний рев.
