В одному великому будинку жив кіт, в цьому будинку було багато мишей. Кіт ловив мишей, їв їх і жив в своє задоволення. Пройшло багато часу, кіт постарів, і важко йому стало ловити мишей. Думав він, думав, як бути, і, нарешті, придумав. Скликав мишей і говорить:
– Миші, миші, от навіщо я покликав вас. Зізнаюся, зле я жив і вас кривдив. Соромно мені, хочу змінитися. Не стану вас більше чіпати. Бігайте собі на волі, і мене не бійтеся. Хочу від вас одного: кожного дня, два рази проходитимете повз мене одна за одною і вклоняєтеся мені, і я вас не чіпатиму.
Зраділи миші, що не буде їх кіт чіпати, і з радощів погодилися. Сів кіт у куті, і стали миші одна за одною проходити повз нього: проходять і кланяються йому. А кіт сидить спокійно.
От остання миша стала перед ним поклонилася, а він – цап! – схопив її й з’їв.
А інші миші вперед пішли й нічого не помітили. Так вони ходили щодня, по два рази. Кіт спокійно з’їдав двох мишей і був задоволений своєю хитрістю.
Але серед мишей було двоє друзів – Амбе й Рамбе. І от Амбе й Рамбе помітили, що мишей стає усе менше. Стали вони думати й вирішили, що кожного разу , коли миші будуть проходити перед котом, Рамбе піде першим, а Амбе останнім.
Пройшов Рамбе, низько поклонився котові, а потім голосно покликав:
– Братику Амбе, де ти?
Амбе з кінця відповідає:
– Тут я, братику Рамбе.
І так вони все перегукувалися, поки всі миші не пройшли повз кота.
Розсердився кіт, але не посмів зачіпити Амбе, поки його кликав Рамбе. Сердився, сердився – і ліг спати голодним.
На другий день знову те ж саме : кличе Рамбе, а Амбе йому відповідає. Знову побоявся кіт зачепити Амбе й знову ліг спати голодний.
На третій день проходять миші повз кота. Кличе Рамбе:
– Братику Амбе, братику Амбе, де ти?
– Тут я, братику Рамбе, тут я! – відповідає Амбе, а сам дивиться, чи не стрибне кіт.
Розлютився кіт, кинувся на Амбе. А того й сліду нема, та й миші всі розбіглися: побачили, що кіт – шахрай й їм від нього лихо.
Поховалися в нірки й не виходять.
А кіт ні однієї миші спіймати не може. Почав кіт худнути, та й пропав.
І котові кінець, і казці кінець.
