Один господар вийшов на пасовище й заходився оглядати з рогів до ратиць старого бика, якого він давно вже не запрягав, а тепер вирішив повести на продаж. І селянин сказав уголос:
Він же старий, і я продам його різникові.
Але бик почув це і відповів йому:
Ти впіймав мене на лузі,
щоб орав я, молодий,
а тепер я вже старий,–
то в різницю по заслузі?
Ми були з тобою друзі,
я тобі поміг-таки;
і, коли усі телички
ходять пастовнем зраділо,
хочеш ти, щоб моє тіло
порубали на шматки.
Хто б це міг подумать, знати
два чи три роки тому:
я тобі довіривсь – «му!» –
щоб на тебе працювати.
А зробився ти багатий –
зрадив бідного бика.
Ти забрав мене з лужка
на орання молодого,
став не вартим я нічого,–
ти ведеш до різника.
Тоді чоловік зглянувся над биком і залишив його на пасовищі, щоб він там ходив і пасся аж до смерті.
