У давнину жив у Англії один лицар. На щиті у нього був зображений страшний крилатий дракон, але, як ви зараз самі побачите, це йому не допомогло.
Одного разу цей лицар полював далеко від Глостера і заїхав у ліс, де водилося багато кабанів, оленів та інших диких звірів. У лісі посеред галявини був горбик, невисокий, не більше зросту людини. На ньому завжди відпочивали лицарі та мисливці, коли їх мучила спека і спрага.
Але місце це було не просте, а чарівне. Піднятися на пагорб можна було лише самотужки, без супутників.
Коли лицар їхав лісом і був уже неподалік чарівного пагорба, йому зустрівся лісоруб. І лицар почав його розпитувати про цей пагорб.
— Піднімися на пагорб один, — порадив лицарю дроворуб, — і скажи, ніби просиш когось: «Хочу пити!» І одразу перед тобою постане слуга зі світлим обличчям і в багатому темно-червоному одязі. Він подасть тобі великий ріг, прикрашений золотом і самоцвітами, як у давнину прикрашали роги наші предки. Ріг буде по вінця наповнений невідомим запашним напоєм. Пригуби його, і одразу покинуть тебе спрага і втома і, якщо ти вибився з сил, сили повернуться до тебе. А коли ти вип’єш ріг до дна, слуга простягне тобі рушник обтерти рота і, не чекаючи ні питань, ні подяки, зникне.
Лицар із крилатим драконом на щиті тільки посміявся з розповіді лісоруба.
«Невже знайдеться такий дурень,— подумав він,— що побачивши такий прекрасний ріг, не спробує ним заволодіти!»
Того ж дня лицар повертався з полювання втомлений; його мучили спека і спрага, і він згадав про чудовий пагорб і чарівний ріг. Він відіслав своїх супутників і, як навчив його лісоруб, один піднявся на пагорб і голосно сказав:
– Хочу пити!
І одразу, як і розповідав лісоруб, з’явився слуга у темно-червоному одязі і простягнув йому великий ріг, оздоблений коштовним камінням.
Жадібність охопила лицаря, коли він побачив цей скарб. Він схопив ріг і лише пригубив, як у жилах його запалала кров і вирішив він викрасти ріг.
Випив увесь напій до краплі, але замість того, щоб повернути ріг слузі, як личило шляхетному лицарю, збіг вниз з пагорба і кинувся тікати.
Тепер послухайте, яка доля спіткала цього лицаря, що носив на своєму щиті крилатого дракона, але втратив свою лицарську честь і вкрав чарівний ріг!
У ті часи сам граф Глостерський не раз піднімався на чудовий пагорб, щоб угамувати спрагу з чарівного рогу і відпочити. І ось він дізнався, що безчесний лицар порушив цей добрий звичай. Граф напав на викрадача в його замку і вбив його в чесному бою, а чарівний ріг забрав. Але нажаль! — граф не повернув його слуз, а віддав його своєму володарю та повелителю королю Генріху Старшому.
І з того часу, хоч цілий день стійте на чарівному пагорбі і повторюйте: «Хочу пити!», — вам не пощастить пити з чарівного рогу.
