Якось полював лісовий кіт цілий день і нічого не впіймав нічого. Втомився і розтягнувся на землі відпочити, але блохи не давали йому спокою.
Раптом бачить кіт: іде мавпа.
— Мавпа, пошукай у мене бліх, — покликав її кіт.
Погодилася мавпа і почала шукати в нього бліх, а кіт у цей час заснув. Прив’язала тоді мавпа кота за хвіст до дерева, а сама втекла.
Виспався кіт. Встав, зібрався йти по своїх справах, та не може зрушити з місця: хвіст прив’язаний до дерева. Пробував кіт звільнитись, але нічого не виходило.
В цей час біля нього проповзав равлик. Побачив його кіт, зрадів:
— Равлику, відв’яжи мене!
— А ти мене не з’їж, коли я тебе звільню? — запитав равлик.
– Ні, ні, – запевнив кіт, – нічого поганого тобі не зроблю.
Звільнив равлик кота.
Прийшов кіт додому і сказав звірам, що жили по сусідству з ним:
— Через п’ять днів повідомите всіх, що я помер, і ви збираєтесь мене ховати.
Звірі не зрозуміли, але погодилися виконати прохання кота.
Ось минуло п’ять днів. Кіт ліг на землю, витягнувся і прикинувся мертвим.
Звірі приходять і бачать: кіт мертвий.
Серед звірів була й мавпа.
Підійшла вона ближче — попрощатися з котом, а він як схопиться! Як кинеться на неї!
Мавпа навтьоки! Тільки тим і врятувалася від кота, що на дерево стрибнула.
З тих пір мавпа живе на деревах і не любить ходити по землі. Це тому, що вона боїться лісового кота.
