У давні-давні часи, через деякий час після створення світу, почали люди скаржитися Богу: мовляв, змії і всякі гадюки нікому не потрібні, мовляв, багато хто з них жалять, і від них чимало народу помирає. Вислухав Бог людей, зібрав в мішок всіх змій, жаб та інших гадів, а так як самому йому було ніколи , – він в той час піч розпалював, – покликав Бог лелеку, дав йому мішок і каже:
– Віднеси і закинь цей мішок в море-океан, тільки дивись не розв’язуй!
Завдав лелека мішок на плечі і поніс. Зупинився перепочити, і захотілося йому подивитися, що в мішку. Тільки звідти змія виповзла. Взявся лелека ловити її, а в цей час і інші гади повилазили з мішка і поховалися в болоті. Повернувся лелека до мішка, глянув, а він вже пустий.
Засмутився лелека і, повернувшись до Бога, розповів, як все було. А Бог все ще піч розпалював. Почув, що лелека його повеління не виконав Не послухав, та так розсердився, що схопив головешку і бац лелеку по спині. З того часу і залишилася у того на спині чорна мітка.
Лелеці не до душі ця чорна латка на спині. До сих пір пам’ятає, за що вона йому дісталася, і не терпить змій і жаб: як попадається йому гад який, тут же схопить і проковтне.
