Жив колись король, і були у нього три дочки. Старші дочки були дуже негарні і до того ж гордячки, а молодша – така красуня, така покірлива, що не тільки батьки, але і всі люди в країні не могли на неї нарадуватися.
І ось раз увечері сиділи всі три принцеси разом і говорили про те, за кого їм хотілося б вийти заміж.
– Я б пішла тільки за короля, – мовила старша принцеса.
Середня принцеса сказала, що вийде заміж тільки за принца або герцога.
– Бач які ви гордячки! – розсміялася молодша.- А я б погодилася піти хоч за Чорного Бика Норуейського!
І більше принцеси про це не говорила. А на інший ранок, тільки вони сіли снідати, як за дверима пролунав страшний рев – це Чорний Бик Норроуейський з’явився за своєю нареченою. Ну і перелякалися всі в палаці! Адже Чорний Бик був страховище із страховищ.
Король з королевою не знали, як врятувати дочку. Нарешті вони вирішили підмінити наречену і вивели до чудовиська стару бабу. Посадили її бикові на спину, і той помчав з нею геть.
Ось бик прибіг в дрімучий ліс, скинув свою ношу на землю і побачив, що наречену підмінили. Тоді він помчав назад і увірвався в палац з гучним і лютим ревом. Цього разу король з королевою вивели до нього служницю, але їм знову не вдалося його обдурити.
Одну за іншою віддали вони бикові всіх служниць, а потім і двох старших дочок, але і з ними бик обійшовся не краще, ніж із попередніми. Хочеш не хочеш довелося королеві і королеві віддати йому свою молодшу, улюблену дочку.
Далеко поніс її Чорний Бик. Мчав він дрімучими лісами і безлюдними пустками, поки не прибіг, нарешті, до багатого замку, де в цей час зібралося багато гостей. Власник замку здивувався, коли побачив на спині у страшного бика чарівну принцесу, проте пустив їх в замок. Трохи згодом принцеса відмітила в шкурі Чорного Бика шпильку і витягнула її. І раптом дикий звір перетворився на прекрасного принца!
Велика була радість принцеси, коли принц впав до її ніг і став дякувати їй за те, що вона розвіяла злі чари і звільнила його, і всі в замку раділи і веселилися. Але – на жаль! – в самий розпал веселості принц зник. Обшукали всі кути і закутки, але так його і не знайшли.
Тільки що принцеса себе не пам’ятала від щастя, а зараз серце у неї розривалося від горя. І ось вона вирішила обійти хоч весь світ, але знайти принца.
Багато шляхів і доріг виходила вона, але довго, дуже довго нічого не чула про свого коханого.
І ось якось брела вона темним лісом і заблукала. Спустилася ніч, і принцеса вирішила, що прийшла її смерть: або в лісі замерзне, або з голоду помре. Але раптом вона відмітила між деревами вогник. Пішла на цей вогник і побачила маленьку хатину. У хатині жила старенька жінка. Вона запросила її зайти, погодувала і залишила ночувати.
На ранок старенька дала дівчині три горіхи і мовила:
– Не розбивай їх, поки тобі самій горе трохи не розіб’є серце!
Потім показала принцесі дорогу і побажала їй успіхів.
Знову принцеса відправилася в шлях. Незабаром повз неї проїхало декілька кавалерів і пані, і всі вони весело базікали про те, як святкуватимуть весілля герцога Норроуейського. Потім дівчина нагнала безліч інших людей. Вони теж поспішали на весілля герцога і чого тільки не несли з собою!
Нарешті принцеса дісталася до замку, де натовпи кухарів і пекарів стурбовано снували назад-вперед, не знаючи, за що узятися спочатку.
Поки принцеса стояла і дивилася на них, за її спиною пролунав шум. Це повернулися з полювання панове, і один з них крикнув:
– Дорогу герцогові Норроуейському!
І мимо принцеси промчали її коханий і якась прекрасна леді.
Тут принцеса відчула, що горе ось-ось розіб’є їй серце, але вона пригадала наказ старенької і розбила один горіх. І негайно з горіха вийшла крихітна жінка. Це була фея; вона тримала в руках шерсть і почала її розчісувати.
Тоді принцеса увійшла до замку разом з феєю і сказала, що просить прекрасну леді прийняти її. Крихітна жінка все чесала і чесала шерсть не покладаючи рук і так сподобалася леді, що та сказала:
– Нічого не пошкодую за таку старанну робітницю.
– Я подарую її вам, – мовила принцеса, – тільки відкладете на день своє весілля з герцогом Норроуейськім, а мені дозвольте увійти вночі до його кімнати і побути з ним наодинці.
Прекрасній леді так хотілося отримати чудовий горіх з маленькою жінкою, що вона погодилася. І коли настала темна ніч і герцог міцно заснув, принцесу впустили до нього в опочивальню. Вона сіла у його ліжка і заспівала:
Довго я шукала тебе
І тепер я біля тебе
Герцог Норроуейський!
Прокинься і поглянь на мене!
Вона все співала і співала свою пісню, але герцог не прокидався. А вранці принцесі довелося піти, і він так і не дізнався, що вона була в його спальні.
Тоді принцеса розколола другий горіх. З нього вийшла крихітна жінка з прядкою. Вона пряла шерсть не покладаючи рук і так сподобалася прекрасній леді, що та охоче погодилася відкласти весілля ще на день, лише б отримати горіх з такою старанною робітницею.
А принцесі і в цю ніч не вдалось розбудити принца. У відчаї розколола вона останній горіх. З нього знову вийшла крихітна жінка і стала швидко-швидко намотувати шерсть на котушки.
Прекрасна леді отримала і цей горіх із старанною робітницею, погодилася відкласти весілля ще на день і дозволила дівчині провести ніч в спальні герцога.
Але в цей ранок, коли герцог одягався, слуга запитала, що за дивна пісня і плач доносилися з його спальні в останні дві ночі.
– Я нічого не чув, – сказав герцог. – Тобі, напевно, привиділося.
– А ви прийміть на ніч яке-небудь зілля, щоб не заснути, – порадила слуга. – Тоді теж почуєте пісню і плач. Мені вони ось вже дві ночі як не дають спати.
Герцог послухався ради слуги. А принцеса вночі знову увійшла до нього і сіла у його ліжка. Вона важко зітхала і думала, що бачить його востаннє. Але тільки почув герцог голос своєї коханої, як схопився і обійняв її з великою радістю. Він розповів принцесі, що його зачарувала чарівниця і злими чарами примусила його засвататися з нею.
– Але тепер її чари розсіялися, – мовив він, – тому що ми з тобою знову разом
Принцеса зраділа, що їй ще раз вдалося звільнити від чар герцога, і погодилася вийти за нього заміж. А чарівниця, злякавшись герцогського гніву, бігла з його країни, і більше про неї ніхто нічого не чув.
У замку стали спішно готуватися до весілля, зіграли її і тим щасливо закінчилися пригоди Чорного Бика Норроуейського і мандри молодшої дочки короля.
