У далекому краї, у якійсь державі жив собі купець, і було в нього три дочки. Збудував він собі новий дім і посилає на новосілля ночувати старшу дочку, щоб потім розповіла йому, що і як їй уві сні привидиться.
І привиділось їй уві сні, що вона вийде заміж за купецького сина.
Наступної ночі посилає купець на новосілля середульшу дочку: що їй привидиться?
І наснилося їй, що вона вийде заміж за дворянина.
Третьої ночі настала черга меншої дочки, послав і ту; і наснилося їй, бідолашній, що вийде вона заміж за цапа.
Злякався батько, не велів любій дочці навіть на ґанок виходити. Так ні, не послухалась, вийшла! А цап її тимчасом підхопив на високі роги і поніс за круті береги.
Приніс до себе й поклав на піл спати. Уранці прокинулася наша красуня, зирк – а двір увесь обгороджений частоколом, і на кожній тичці по дівочій голівці; тільки одна тичка без нічого стоїть. Зраділа, бідолашка, що смерті уникла.
А слуги давно її будять:
– Не час, добродійко, спати, час у світлицях замітати, сміття надвір вигрібати!
Виходить вона на ґаночок; летять гуси.
– Ой, ви гуси мої сірі! Чи не з рідного ви краю, чи не від рідного батенька несете мені звісточку?
А гуси їй відповідають:
– Із твого ми краю, принесли ми тобі звісточку: у вас вдома заручини, старшу сестричку твою віддають заміж за купецького сина.
Цап із приполку все чує і каже слугам:
– Ге й ви, слуги мої вірні! Несіть плаття самоцвітні, запрягайте коней вороних, щоб тричі скочили й були на місці.
Вбралася бідолашка і поїхала; коні миттю привезли її до батька. На ґанку зустрічають гості, в хаті бенкет пишний!
А цап тим часом обернувся добрим молодцем і ходить по двору з гуслами. Ну як на бенкет гусляра не покликати? Він прийшов у хороми й почав вигравати:
– Цапова дружина! Цапова дружина!
А бідолашка по одній щоці його лясь, по іншій лясь, а сама на коней – і втекла!
Приїхала додому, а цап уже на приполку лежить.
Уранці будять її слуги:
– Не час, добродійко, спати, час у світлицях замітати, сміття надвір вигрібати!
Встала вона, поприбирала у світлицях і вийшла на ґанок; летять гуси.
– Ой, ви гуси мої сірі! Чи не з рідного ви краю, чи не від рідного батенька несете мені звісточку?
А гуси їй відповідають:
– Із твого ми краю, принесли ми тобі звісточку: у вас вдома заручини, середульшу сестричку твою віддають заміж за дворянина багатого.
Знову поїхала бідолашна до батька: на ґанку гості зустрічають, а в хоромах бенкет пишний!
А цап обернувся добрим молодцем і ходить по двору з гуслами; покликали його, він і почав вигравати:
– Цапова дружина! Цапова дружина!
А бідолашка по одній щоці його лясь, по іншій лясь, а сама на коней – і втекла!
Приїхала додому, а цап уже на приполку лежить.
Минула ще ніч; уранці встала бідолашка, вийшла на ґанок – знову летять гуси.
– Ой, ви гуси мої сірі! Чи не з рідного ви краю, чи не від рідного батенька несете мені звісточку?
А гуси їй відповідають:
– Із твого ми краю, принесли ми тобі звісточку: у батька твого великий стіл.
Поїхала вона до батька: гості на ґанку зустрічають, у хоромах бенкет пишний! По двору гусляр походжає, на гуслах виграває. Покликали його в хороми; гусляр знову за старе:
– Цапова дружина! Цапова дружина!
Бідолашка по одній щоці його лясь, по іншій лясь, а сама мерщій додому. Дивиться на піл, а там лишень цапова шкура лежить: гусляр ще не встиг обернутися цапом.
Полетіла шкурка в піч, стала менша дочка не цаповою дружиною, а доброго молодця; стали вони собі жити-поживати й добра наживати.
