Один багач бай приїхав на верблюді до міста. Впоравшись із справами, він зайшов у чайну. Виходить надвір — немає верблюда.
Схопився за голову:
— Ой, бай, що тепер робити?
Кинувся туди, зазирнув сюди, побіг вулицями, усіх розпитує: ніхто не бачив верблюда, пропав верблюд, наче на крилах полетів.
Цілий день бігав бай по місту, зовсім вибився з сил. Тоді він промовив з досади:
— Якби знайшовся верблюд, клянусь аллахом, продав би його першому зустрічному за один карбованець!
Тільки сказав — іде з-за рогу верблюд. Бай до нього, схопив за повід. Але тут його оточив натовп, і всі загомоніли:
— Ми чули, що ти поклявся продати верблюда за один карбованець. Невже порушиш клятву? Кожен з нас готовий купити верблюда за призначену тобою ціну.
Бай розгубився, але лише на одну секунду. Піднявши погляд до неба і склавши молитовно руки, він смиренно промовив:
— Великий аллах, і страшний його гнів! Нехай покарає мене Всевишній, як останнього нечестивця, якщо я відмовлюся від святої клятви. Беріть хто хоче верблюда за один карбованець. Але нехай буде вам усім відомо, що я продаю його за цю ціну не інакше, як разом з котом, що залишився в мене в юрті.
— А що хочеш за кота?
— Тисячу карбованців, поважні, лише тисячу карбованців! Не просіть, не поступлюся, ні копійкою!
Довго сміялися люди, розходячись у різні сторони:
— От, і шахрай же ти, бай! Самого аллаха ошукав. Правду кажуть: багатий і по землі на човні пропливе.
