Колись давно біля підніжжя гір жили два брати. Старший брат одружився, і почали вони ділити господарство. Старший забрав усе собі, а молодшому дісталася лише мотика та солом’яний дощовик.
Щоранку ходив менший брат з мотикою в гори розкопувати цілину. Прийшовши на місце, він клав свій дощовик на скелю, яка нагадувала дідову голову, і промовляв:
— Дідусю-кам’яна голова, нехай мій дощовик тут полежить.
А скеля й справді була дуже схожа на дідову голову і якось одного дня вона заговорила до парубка:
— Хлопче, ти копаєш цілину і дуже стомлюєшся. Зший мішок з полотна в три аршини і три вершки довжиною і принеси його з собою, то я дам тобі трохи срібла.
Увечері молодший брат засвітив каганець і почав з різних ганчірок шити мішок.
Наступного дня дідусь-кам’яна голова накидав йому з рота повний мішок срібла. Молодший брат тримає мішок та тільки говорить:
— Годі, та годі, вже багато!
— Ти гарно попрацював, копаючи землю, і заслужив це срібло,—відповів йому дідусь-кам’яна голова.
Радісний повернувся молодший брат додому з мішком срібла на плечах.
Довідався про це старший брат, взяв у меншого мотику й дощовик і подався в гори.
Щоб примусити дідуся-кам’яну голову говорити, він навалив йому на спину купу каміння. Не витримав дідусь-кам’яна голова такого тягаря та й каже:
— Принось і ти завтра полотняний мішок в три аршини і три вершки довжиною, я дам тобі срібла.
Почув старший брат ці слова та бігом додому. А дідусь йому навздогін:
— Ти тільки про срібло думаєш, а каміння з моєї спини не поскидав, хочеш, щоб мене задавило!
Тільки тоді брат повернувся і поскидав каміння з дідової спини.
Прийшов наступного дня старший брат з мішком у три сажні і три аршини довжиною. Почав дідусь-кам’яна голова плювати йому срібло в мішок, мішок наповнився, а брат все кричить:
— Мало, ще мало!
Надумався старший брат вигребти все срібло у дідуся-кам’яної голови з горла і засунув йому в рот руку. Розгнівався дідусь-кам’яна голова і затис його руку в роті.
Раптом пішов сильний дощ, вода понесла срібло і засипала землею, а старший брат кричить та стрибає на місці, а витягти руку ніяк не може.
Почула про це нещастя дружина старшого брата, прибігла його рятувати, але дідусь-кам’яна голова не випускає руки з рота.
Минуло три роки. Нарешті вирішила дружина відрубати чоловікові руку. Заплакав гірко старший брат, а дідусь-кам’яна голова посміхнувся, розтулив рота і випустив руку.
