У дірці в стіні у кімнаті в будинку в провулку в місті в країні в світі у Всесвіті жила собі мишка. Звали її Еліс.
Якось Еліс лежала на ліжечку, їла сир і спостерігала за павуком на стелі, що намагався перестрибнути з однієї балки на іншу.
Він висів на довгій нитці і щосили розгойдувався. Раз – туди, два – назад, три – туди… Бац! – він набив собі здоровенну гулю об балку і поповз назад до павутиня. Настрій в нього зіпсувався.
Він посидів, подумав і вирішив зробити останню спробу. І на цей раз перестрибнув.
Коли Еліс набридло спостерігати за павуком, вона побігла до зоопарку до свого приятеля Боба – кенгуру.
Боб цього дня взув нові черевики на каучуковій підошві, щоб зручніше було стрибати.
Коли з’явилася Еліс, він щойно почав тренування.
– Дивись, як я високо стрибаю! – сказав Боб і підстрибнув.
Високо–високо, навіть вище за огорожу; а потім ще вище – вище за будинки; а потім ще вище – навіть вище за вежі й дзвіниці, а потім… Але в цю хвилину над ним пролітав літак, і Боб з усієї сили – бац! – набив собі здоровенну гулю, стукнувшись об крило літака.
“Оце дива! – подумала Еліс. – Точнісінько як павук головою об балку”.
Але Боб підстрибнув ще раз – високо–високо, майже до самого сонця. А потім пішов до сторожа зоопарку, і сторож зробив йому холодну примочку, щоб гуля швидше пройшла.
Після цього Еліс і Боб разом повечеряли.
А після вечері Еліс повернулася додому і зробила холодну примочку павуку.
“Оце дива!” – подумав павук. Він вмостився зручніше у павутинні і заснув.
