Жили на світі два брати. У одного була сім’я: дружина і діти малі, а інший прийняв постриг і став ченцем. Отримали брати в спадок від матері досить велику ниву. Обидва брата завжди разом працювали на своєму полі. Щоб не вродило у них, вони все ділили між собою по-братськи.
Якось засіяли вони своє поле пшеницею. Коли прийшла пора жнив, зібрали брати пшеницю і пов’язали її в снопи. Снопи поділили порівну, склали в дві однакові скирти і залишили в полі.
Коли було вже за північ, тому братові, що був ченцем, прийшла в голову думка. Сказав він сам собі: «Брат мій має дружину і дітей, яких повинен годувати. Мабуть, нечесно, що моя частка врожаю буде дорівнює його частці. То встану я, візьму кілька своїх снопів та кину на його скирту. Брат зараз спить і нічого не помітить, ось і не зможе стати проти ». Як вирішив, так і зробив: взяв кілька своїх снопів і відніс на скирту брата. Однак в ту ніч не спалося і іншому братові. Прокинувся він і каже своїй дружині: «Брат мій молодий і живе один. Немає у нього нікого, хто б йому допоміг в роботі, хто б його потішив в печалі. Несправедливо, що ми отримуємо стільки ж пшениці, скільки і він. Нумо, дружино, встанемо та перенесемо кілька своїх снопів на його скирту. Брат зараз спить, він нічого не помітить і не зможе стати проти». Так вони і зробили: віднесли вночі кілька своїх снопів до брата.
На наступний ранок прийшли обидва брати на свою ниву, і диву далися, коли побачили, що обидві скирти зовсім однакові, як були з вечора. Обидва брата дивувалися, як же це могло бути? На другу ніч обидва брати вирішили знову піти в поле і знову віднести один іншому по кілька снопів. Однак, нч їх превеликий подив, скирти і на третій ранок були однакові. А це було тому, що один брат кинув на скирту іншого брата точно стільки ж снопів, скільки інший в свою чергу переніс до нього. На третю ніч брати знову переносили один іншому снопи, але на ранок снопів у обох знову було порівну. Тоді стали вони стежити: чи не вдасться натрапити на слід цього чуда, – і зіткнулися серед ночі один з одним зі снопами на плечах, коли хотіли їх один одному додати.
Почули люди про це і вирішили, що там, де пшениця тих братів стояла, святе місце. Там з’явилася братська любов і милість, яка Господу дорожче і миліше будь-який інший любові. Тому поставили люди на тому самому місці чудовий храм на славу Божу.
