Жив на світі бідняк. Нічого у нього не було: ні землі, ні худоби, ні птиці, одна тільки кітка в порожній халупі. Все життя він голодував, з голоду мало не вмирав. «Піду я до царя, розповім йому про свою нужду», – вирішив бідняк.
Посадив голодну кітку в мішок і пішов. Легко сказати, та нелегко до царя потрапити. Зупинив бідняка біля входу злий охоронець, не пускає до палацу. Довго просив його бідняк і прохав, поки той нарешті погодився.
– Так і бути, пропущу, але з угодою: даш мені половину того, що сам отримаєш від царя!
Увійшов бідняк в царський зал і випустив кітку з мішка. Забігала, занявкали голодна кітка.
– Навіщо прийшов, навіщо кітку приніс? Запитує цар.
– У будинку у мене ні крихти, навіть миші розбіглися, та не здихати ж кітці, – каже бідняк.- Візьми її собі, а мені натомість дай два ляпаси!
Здивувався цар. Не чув, щоб кішку на ляпаси міняли, але прохання бідняка виконав – вліпив йому два ляпаси.
Бідняк подякував цареві і пішов з палацу. Кинувся за ним охоронник, загородив дорогу.
– Що отримав? Давай швидше половину! Бідняк дав йому ляпаса і зав’язалася бійка.
Цар почув шум і вийшов подивитися, що відбувається.
– Не впускав мене твій страж до палацу, – пояснив бідняк, – поки не пообіцяв я йому половину того, що отримаю сам. Тому і попросив у тебе два ляпаси, треба ж було поділитися з ним!
Розсміявся цар і щедро обдарував винахідливого бідняка.
