Якось на зеленому схилі гори пасся гарний золоторогий олень. Був теплий, погожий осінній день. Та, на лихо, помітили оленя мисливці й помчали до нього. Олень теж побачив мисливців, але тоді вже, коли ті, цілячися з луків, підступилися близько.
«Лишенько моє, тепер ніяк утекти до лісу! – подумав олень.- Ану ж бо сховаюся в отому винограднику».
Олень щодуху кинувся вниз. А мисливці, напнувши тятиви, побігли слідом. Проте олень устиг заховатися.
– Стійте! – гукнув один мисливець.- Оточіть виноградник та гарненько видивляйтеся – він десь там. А коли вибіжить на поле, ми одразу його побачимо.
Мисливці поставали, пристерігаючи за кущами винограду. Але олень заховався так добре, що жодне око не могло його примітити.
– Де ж він дівся? – питає один із мисливців.
– Напевне, встиг ускочити в ліс,- каже другий.
– Ні,- докинув третій,- ми добре пильнували і, коли б він з’явився, неодмінно побачили б.
– У полі теж не видко,- промовив четвертий.- Що ж робити?
– Ще пошукаймо,- озвався п’ятий мисливець.- Не знайдемо – що ж, нічого не вдієш. Мисливці востаннє обдивилися виноградник, та знову марно. Нарешті їм набридло шукати і чекати.
– Ходімо,- каже один,- певне, олень таки втік од нас.
– Ходімо,- погодились мисливці та й подалися гуртом геть.
Олень дуже зрадів, побачивши, що його вороги пішли:
– Я врятувався – аж не віриться!
Та й ну на радощах шматувати листя й солодкі грона винограду!
Біг олень од куща до куща, розсував гілки, розгойдував листя – одне слово, геть знетямився й забув про небезпеку.
І скоїлося непоправне – треба ж було озирнутися одному мисливцеві!
– Гляньте! – гукнув він до товаришів.- У винограднику щось ворушиться! Ходімо подивимось, що воно таке! Мерщій!
Мисливці побігли до виноградинка – і побачили оленя.
– Ось він!
Олень кинувся тікати, мисливці – за ним. Мчить олень, серце йому калатає із жаху, а в голові одна думка снується:
«Чому я не стояв нишком у винограднику? Він сховав мене від небезпеки, а я, невдячний, потоптав гостинність його й доброту понівечив. От і караюсь по заслузі!»
Отак і деякі люди бувають покарані за те, що не цінують своїх благодійників.
