На зеленій, укритій буйними травами леваді під пригірком спокійно паслися три бики.
Пригірком проходив лев. Він помітив биків, став і задивився на них.
– Ух, які ж великі та вгодовані! – промовив він сам до себе.- А яке ж у них, певно, смачне м’ясо! Але хіба мені впоратися з ними трьома? Був би один, то я б за іграшку його подужав. Не щастить мені! Як жаль!
І лев пішов своєю дорогою. Та раптом йому щось спало на думку, і він знову зупинився. А потім подався схилом униз. Підійшовши до биків, лев поштиво привітався:
– Здорові були, шановні! Гарний сьогодні день!
Бики підвели голови й неохоче проревіли:
– Здоров був, леве!
– Дивлюсь оце, як ви любенько пасетеся, і мені аж заздрісно стало! Як це добре, коли маєш друзів! Ось тільки не можу я второпати, чому ви пасетеся разом?
Бики здивовано глянули на нього:
– А як же нам пастися?
– Скажу. Погляньте лишень на леваду: вона не така вже й велика. І якщо ви будете пастися отак усі разом до вечора, то на ній не залишиться нічого, ані стеблинки. Так витолочите всю траву до коріння, що довго вона відростатиме. Отож я радив би вам розійтися. Один нехай пасеться на схилі, де росте шавлія, клен та арабські фісташки. Другий нехай спуститься до потічка, де повно маленьких ніжних дубочків, повитих березкою. А третьому краще піти аж ген туди, до винограду, посмакувати його листям. Грона уже зібрано, тож ніхто тепер не стереже виноград. Таким чином трава на леваді залишатиметься цілою і ви зможете щовечора, перед тим як вирушати додому, сходитися сюди попастися. Ну, що ви на це скажете?
Бики уважно слухали, навіть ремиґати перестали. Як тільки лев замовк, один з них найбільший, гучно проревів:
– А що, лев діло каже! Цілком слушно!
– Справді,- підтвердив другий, найжирніший.
– Авжеж,- озвався й третій, найсильніший.
– Якщо ви не заперечуєте, то я підіймуся на схил,- сказав перший, який аж тремтів за арабськими фісташками.
– А я піду до дубочків,- сказав другий.
– Ну, а вже я подамся до виноградника. А перед заходом сонця зберемося тут усі разом, попасемося на травичці, щоб не приїдалася їжа,- додав третій.
У лева аж вуха засміялися з радості.
– От і добре! – вигукнув він.- Просто дивно, як ви до цього досі не додумалися!
Три бики розійшлися в різні боки, а лев удав, ніби підіймається на гору. Та невдовзі він повернувся й помчав туди, де пасся перший бик, накинувся на нього й легко подужав його. Потім побіг до другого – упорався і з цим, а далі й третього подолав.
Отак бідолашні бики, послухавшись хитрого лева, розпрощалися з життям. І хто їм-винен?
Перш ніж розійтися в різні боки, треба було подумати й добре зважити те, що почули. Якби були так учинили, то й досі щасливо паслися б собі на зеленій леваді.
