Одного разу трапилася в лісі пожежа: спалахнула суха трава. Всі звірі злякалися і кинулися тікати, а черепасі з її коротенькими ніжками як втекти від вогню?
Вогонь все ближче до неї підбирається, ось-ось наздожене — і згорить бідна черепаха. Пробігала повз гієна, черепаха її просить:
— Пожалій мене, подруго, винеси з вогню!
Засміялася гієна і побігла далі.
А вогонь дедалі ближче.
Дивиться черепаха – біжить леопард. Черепаха до нього, просить врятувати її. Взяв леопард черепаху, посадив на найвище дерево, а коли вогонь пройшов, повернувся, зняв з дерева і опустив на землю.
— Дозволь віддячити тобі за твою доброту, — сказала йому черепаха.
Зібрала вона попіл від згорілої трави, розбавила водою і підійшла до леопарда.
— У тебе добре серце, тому й ходити ти маєш у гарному одязі.
Розмалювала йому шкіру чорними візерунками, і став леопард з того часу таким гарним.
Коли зустріла його гієна, запитала здивовано:
— Друже, де ти роздобув такий гарний костюм?
Відповів леопард:
— Це моя подруга, черепаха, мені його подарувала.
Побігла гієна до черепахи і попросила, щоб та й їй зробила такий самий костюм, як у леопарда.
– У тебе зле серце, – сказала їй черепаха, – тому й одяг твій буде зовсім інший.
І попелом намалювала на шкірі гієни чорні негарні смуги.
