Жили одного разу два брати. Коли батько помер, молодший брат пішов його хоронити, а старший залишився вдома. Він зібрав усе, що було в хаті, і сховав. Повернувся молодший брат додому, почав збиратися на роботу у полі. Озирнувся довкола і питає:
— Скажи, брате, де все наше добро, чому я нічого не бачу?
Але старший брат відповів:
— Я й сам не знаю, де все наше добро.
І молодший брат нічого йому не відповів.
Тоді старший брат наважився і каже:
— Тепер ми не маємо ні батька, ні матері. Вони нам залишили свій дім. Але я людина одружена, а ти ще молодий, дружини в тебе немає, тому маєш піти з дому.
Ось що сказав старший брат молодшому. Він забрав собі дім, все добро, всі рисові поля та всіх буйволів, а молодшому братові залишив лише маленьке поле кукурудзи далеко від села, біля підніжжя великої гори. А ще він йому залишив старого собаку і старого кота.
І знову молодший брат нічого на це не сказав, бо молодший має шанувати старшого.
Пішов молодший брат до підніжжя великої гори, на своє поле кукурудзи. Була пора сівби, і молодший брат почав думати: «Як же мені виорати поле?» Він довго думав і вирішив: «Крім старого собаки та старої кішки, немає в мене жодної худоби. Прийдеться мені на них і орати. Нехай хоч вони мені допоможуть».
Він запряг собаку і кішку в плуг і почав орати своє поле. Поганяв собаку, і собака голосно гавкав; він поганяв кішку, і кішка голосно нявкала. А плуг — не з місця.
Побачила велика гора, як молодший брат оре на собаці та кішці, і стало їй так смішно, що вона розреготалася.
Широко розкрився кам’яний рот гори! І тоді молодший брат розгледів у глибині темної печери скарб — купи золота та срібла.
Кинувся молодший брат у печеру, взяв жменьку золота і вийшов назовні.
Тут велика гора перестала сміятися і закрила кам’яний рот. А молодший брат відв’язав від плуга собаку та кішку і пішов разом із ними до села.
У селі молодший брат скликав майстрів і збудував міцний, просторий будинок, купив двох сильних буйволів та велике рисове поле. Тепер молодший брат нічого не потребував і був щасливий.
Але коли старший брат дізнався, що молодший зажив добре, серце його наповнилося злобою та заздрістю. Він прийшов до молодшого брата і спитав:
— Звідки в тебе стільки добра: і хата, і буйволи, і рисове поле?
Молодший брат чесно розповів йому. Він сказав:
— Я хотів зорати своє поле маїсу біля підніжжя великої гори, але буйволів у мене не було. Тоді я запряг собаку і кішку і почав орати на них. Велика гора побачила це і голосно розреготалася. Вона широко роззявила свій кам’яний рот і показала мені в глибині печери скарб. Там я і взяв жменьку золота, на яке і будинок збудував, і все інше купив.
— Чому ж ти мене не покликав, коли знайшов скарб? — спитав старший брат.
— Ти живеш надто далеко, — відповів молодший. — Я все одно не встиг би до тебе добігти.
Тоді старший брат ударив молодшого. Він забрав у нього старого собаку і стару кішку і пішов.
І знову молодший брат нічого йому не сказав. Але про себе подумав:
«Молодший має шанувати старшого – це правда. Але й старший має бути справедливим до молодшого — це теж правда. Горе тому, хто її забуває!
Тим часом старший брат покликав свою дружину і разом з нею вирушив на поле кукурудзи, до підніжжя великої гори. З собою вони взяли два вози, запряжені буйволами, щоб вантажити на них золото та срібло. Ці вози поставили на поле поруч із горою.
Потім старший брат запряг у плуг собаку та кішку і почав їх поганяти. Він бив собаку, і собака жалібно верещав; він бив кішку, і кішка жалібно нявкала. А плуг — не з місця.
Побачила гора, як старший брат оре на собаці та кішці, коли поруч стоять дві пари буйволів, і сердито засміялася з дурості цієї людини. Широко розкрився її кам’яний рот, і золото засяяло в глибині печери. Забувши про все, старший брат та його дружина кинулися до печери, щоб набрати золота. Насипають мішок за мішком і все їм мало!
Дуже розгнівалася велика гора, побачивши таку жадібність. Гнівно нахмурила вона брови, блиснула очима і щільно стиснула кам’яні губи. Зачинилася печера! А жадібний брат та його дружина так і залишилися всередині гори.
Наступного ранку прийшов до великої гори молодший брат. Біля її підніжжя він знайшов свого собаку і кішку, знайшов два вози, запряжені буйволами, а більше нічого.
І знову молодший брат нічого не сказав. Та й що йому було казати!
