— Мухо, ти не маєш сорому, — сказав горобець, — ти сідаєш на страву навіть самого короля.
— Ти ще більше безсоромний, — відповіла муха . — Ти крадеш людям зерно, поки ще не зберуть збіжжя з поля. Посварилися горобець з мухою і пішли на суд. Суддям и були пугач і сова.
— Горобець більший злочинець, — сказав пугач, — він обкрадає хлібороба, що тяжко працює на ріллі. Зв’яжіть горобця!
Судові слуги, крук і дятел, зв’язали горобця. А муха так втішилася, що почала терти лапку до лапки. Горобчик хотів утікати, але не міг розпустити крил, бо був зв’язаний, а тільки скакав на одному місці. Тоді відізвалася сова:
— Я думаю, що муха більший злочинець. Вона сідає на молоко, робить його нечистим, від чого діти можуть захворіти; не дає їм спокійно спати, сідає на личко або лізе в очі. А горобчик робить невеличку шкоду, коли дзьобне собі на полі кілька зерняток збіжжя . Зате він залишається з людьми на всю зим у і розвеселяє їх своїм цвірінканням та нагадує, що зима мине і настане весна.
Пугач кивнув головою, що сова говорить правду.
Тоді горобця розв’язали, а муха втекла. Але з того часу горобчик не ходить, а скаче. І так само роблять горобці на всім світі.
А муха, хоч програла справу в суді, то, треба чи не треба, тре лапку до лапки. І так роблять усі мухи. Тим часом пугач і сова видали такий вирок:
— Мух треба нищити, а горобцям сипати в зимі зерно і кришки хліба. А горобець, як зустріне муху, а вона вчасне втече, то він її з’їсть.
