Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.
* * *
Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.
* * *
Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
* * *
Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
* * *
Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
* * *
Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
* * *
Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.
* * *
Не все те отрута, що неприємне на смак.
* * *
Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.
* * *
Бери вершину і матимеш середину.
* * *
З усіх утрат втрата часу найтяжча.
* * *
Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.
* * *
Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.
* * *
Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
* * *
Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.
* * *
Більше думай і тоді вирішуй.
* * *
Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.
* * *
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.
* * *
О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!
* * *
Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
* * *
У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.
* * *
Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.
* * *
О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!
* * *
Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
* * *
Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
* * *
Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
* * *
З видимого пізнавай невидиме.
* * *
Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись..
* * *
Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
* * *
Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.
* * *
Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.
* * *
Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.
* * *
Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
* * *
Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
* * *
Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
* * *
Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
* * *
Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?
* * *
Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.
* * *
Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.
* * *
Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.
* * *
Сліпі очі, коли затулені зіниці.
* * *
Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.
* * *
Все минає, але любов після всього зостається.
* * *
Кому душа болить, тому весь світ плаче.
* * *
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.
* * *
Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.
* * *
Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!
* * *
Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
* * *
Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
* * *
Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
* * *
Лід на те й родиться, аби танути.
* * *
Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть.
* * *
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
* * *
Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
* * *
Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!
* * *
Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
* * *
Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
* * *
Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.
* * *
Не любить серце, не бачачи краси.
* * *
Що вподобав, на те й перетворився.
* * *
Не за обличчя судіть, а за серце.
* * *
Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.
* * *
Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?
* * *
Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.
* * *
Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?
* * *
Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.
* * *
Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
* * *
Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
* * *
На новий путівець шукай нові ноги.
* * *
Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?
* * *
Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
* * *
Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
* * *
Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота… Але згадай приказку: “Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема”.
* * *
Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
* * *
Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
* * *
Тінь яблуні не заважає.
* * *
Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.
* * *
Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.
* * *
Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
* * *
Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?
* * *
Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
* * *
Не розум від книг, а книги від розуму створились.
