Фазан потоваришував з перепілкою і пішов з нею гуляти по льоду. Перепілка послизнулася і зламала собі ногу. Фазан здивувався — який дужий лід, птахові ноги ламає! Спитав він:
— Скажи, льоде, звідки у тебе така сила?
— Хіба це сила? Ось мороз дужчий за мене. Не було б його, не був би і я такий міцний.
Фазан звернувся до морозу:
— Звідки, морозе, у тебе така сила?
— Хіба це сила? — здивувався мороз.— Хмара дужча за мене. Вона закривав моє обличчя.
Спитав фазан хмару:
— Звідки у тебе, хмаро, така сила?
Хмара відповіла:
— Та яка ж це сила? Дощик і сніг дужчі. Вони легко проходять крізь мене.
Спитав фазан у дощика:
— Дощику, дощику, звідки в тебе сила?
— Яка там сила,— відповів дощ.— Коли б я був сильний, не квітли б у степу тюльпани. Я прибив би їх до землі.
Звернувся фазан до тюльпана:
— Тюльпане, звідки у тебе сила?
— Яка ж це сила, коли мене вовк топче. От він дужий!
Сказав фазан вовкові:
— Виходить, ти найдужчий. Скажи, звідки у тебе така сила?
— Ні, не я дужчий за всіх. Мене жалить мурашка.
Звернувся фазан до мурашки:
— Правда ж, ти дужча за всіх?
— Так,— відповіла мурашка.— Кому ж бути дужчому за мене, якщо я шість батманів [стародавня міра ваги від двох з половиною до п’яти кілограмів] землі піднімаю і кладу собі на спину.
Виявилося, що мурашка найдужча за всіх.
