Гуляла лисиця по лісі і зустріла тигра. Випустив тигр кігті, вишкірив зуби і загарчав:
– Ти чому руда, бродиш в моїх володіннях? Хто тобі дозволив?! Я тебе зараз з’їм!
Не хотілося лисиці гинути, дуже не хотілося. Вильнула вона хвостом і каже, як ні в чому не бувало:
– Що це ви розкричалися, шановний! Ми ще подивимося, хто кого з’їсть! Недарма люди бояться мене більше, ніж вас!
Тигр від такої зухвалості мало не задихнувся. Очі у нього налилися кров’ю, шерсть встала дибки.
– Ах ти нахаба! – закричав він. – Прощайся з життям!
– Чекайте, чекайте! – відповідала лисиця. – Ідемо до людей, і ви побачите, що вони бояться мене більше, ніж вас.
– Гаразд, – погодився тигр. – Підемо. Але пам’ятай: якщо тебе люди не злякаються, бути тобі без шкури!
Вибралися лисиця і тигр на проїжджу дорогу і пішли до села.
Лисиця йде попереду, тигр – позаду. Лиса стелиться по землі, її і непомітно, а тигр ні від кого не ховається, йде на повний зріст.
Побачили селяни тигра і ну бігти в різні боки. Біжать і кричать:
– Рятуйтеся! Рятуйтеся! Йде пан лісів!
Обернулася лисиця до тигру і каже:
– Бачиш, як мене бояться люди? А на тебе ніхто й уваги не звертає. Мабуть, я тебе зараз з’їм!
Злякався тигр лисиці, підібгав хвоста і втік. А лисиця довго реготала над лютим тигром. Реготала і примовляла:
– Хто розумніший – той і сильніший! Хто розумніший – той і сильніший!
