Вийшов чоловік на поле, дивиться, а то сидить заєць. Він зайшов його потиха та й того зайця злапав. Приніс додому та й гострить ніж.
А заєць каже:
— На кого ти той ножик гостриш?
— На тебе, буду тебе різати.
А заєць тоді каже:
— Знаєш що, годуй мене, понесеш мене на ярмарок та й візьмеш добрі гроші.
А чоловік каже:
— Добре ти мені кажеш. Ну,— каже,— то я вже тебе різати не буду.
Годував він того зайця місяць. Приходить той день, що чоловік має нести того зайця на ярмарок.
Чоловік каже до зайця:
— Ну, вже підемо на ярмарок.
Заєць тоді каже до того чоловіка:
— Іди лагодь мішок, покладеш мене у мішок та й будеш нести.
Узяв чоловік поклав того зайця в мішок та й несе на ярмарок. Входить він у місто, але йде другий чоловік та й каже:
— Що ти там несеш в міху?
А той каже:
— Несу поштаря.
— Та,— каже,— що би ти за того хотів поштаря?
— Даш,— каже,— сотку, то купиш, а не даш, то я йду далі.
Той чоловік дав тому сотку.
— Гей,— каже той,— на тобі цього поштаря.
Той каже:
— А в що я його покладу?
— Ти,— каже,— маєш торбину з хлібом, візьми, хліб викинь, а того поштаря туди запхаєш.
А той взяв та й так і зробив. Потім бере та й вертається назад додому.
Вийшов він за місто, а заєць каже:
— Візьми, мене пусти, бо мені зле у торбині сидіти.
Той чоловік каже:
— А як ти де втечеш?
Каже:
— Ти не маєш чого боятися, бо я знаю, де твоя хата.
— Ну, тоді я тебе пускаю, ще прив’яжу тобі мішечок з грішми.
Він пустив того зайця, а заєць собі побіг. Той чоловік собі гадав, що він побіг до його дому. Чоловік приходить додому, питається жінки:
— Чи не був тут поштар?
А жінка каже:
— Я тут не бачила жодного поштаря.
Він каже до жінки:
— Я дав сотку за поштаря, і десь щез, та ще узяв і мішечок прив’язав до нього з грішми.
Жінка каже до чоловіка:
— Йди, може він за селом сидить та не знає, до котрої хати увійти.
Чоловік вийшов за село та й ходив цілий день і ніде зайця не видів. Чоловік приходить додому та й каже до жінки:
— Не досить, що пропав заєць, але ще й мішечок з грішми.
