ДІЯ ДРУГА
По обидва боки сцени гори: Кисилівка і Старогородська. На Кисилівці сидить подольський хор шевців, на другій горі сидять старогородські шевці і співають. Вечір. Місяць високо на небі.
ВИХІД 1
Подольський і старогородський хор міщан.
Подольський шевський хор (співає).
Не щебечи, соловейку,
На зорі раненько.
Не щебечи, малесенький,
Під вікном близенько.
Старогородський хор (хоче перекричати і починає на половині куплета, як перший хор ще не скінчує).
Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно співаєш;
Ти щасливо спарувався,
Ще й гніздечко маєш.
Подольський хор (ще голосніше, аж дереться).
А я бідний, безталанний,
Без пари, без хати!
Не досталось мені в світі
Весело співати.
Старогородський хор (ще голосніше).
Мені пугач знадобився;
Стогне, не співає…
Нехай стогне, нехай стогне
І смерть возвіщає.
Голос з 1-го хору. А в нас баси кращі; а в вас баси, як побиті горшки.
Голос з 2-го хору. Брешете! В нас кращі баси!
Голос з 1-го хору. Брешіть самі, старогородські шевці. В нас на Подолі у коров кращі баси, ніж у вас.
Голос з 2-го хору. Брешете, як ми шевці! Між нами нема ні однісінького шевця. Ви самі шевці!
Голос з 1-го хору. У вас баси, як старі циганські решета. У флоровських черниць багато кращі баси, ніж у вас!
Голос з 2-го хору. У нас корови співають такими басами, як ви, кожум’яцькі шевці.
Голос з 1-го хору. Бий їх, старогородсь-ких шевців! (Кидають грудками. З другого хору кидаються так само.) Бий їх, щоб і не наближались до нас. (Збігають з гори і нападають. Б’ються і пхаються. 2-й хор розбігається.) Ганяй їх! Бий їх! От такого перцю дали! Будуть вони пам’ятати нас до нових віників.
Голос з 1-го хору. Повтікали старогородські шевці, мабуть, до чорта в зуби. Коли б тобі один. Неначе чортяка похапала. А ще казали, що в їх баси кращі. Та в нас баси такі, що і в семінарії таких не знайдеш!
2-й голос. А який тепер хор найкращий? Чи семінарський, чи братський, чи бурсацький?
3-й голос. Я кажу семінарський.
4-й голос. А я кажу бурсацький.
1-й голос. А я кажу братський.
5-й голос. А я кажу архієрейський.
2-й голос. А я кажу митрополичий.
3-й голос. Ба семінарський.
1-й голос. Ба братський.
3-й голос. Ба брешеш.
1-й голос. Ба не брешу.
3-й голос. Ба брешеш-бо.
1-й голос. Та бреши сам. Хто бреше, тому легше. А хто не йме віри, тому в спині діри!
3-й голос. В семінарськім хорі сам Тарас як попре горою: го-го-го! (Показує голосом.) А Кирило! як ревне низом (показує)… гурр! го! го! го! Або Орест як суне октавою (пускає октаву)… рррр… гурррр! аж хори дрижать.
1-й швець. А вгадайте, хто найрозумніший в Києві: чи семінарист, чи академіст, чи університант?
2-й швець. Я кажу семінарист.
1-й швець. Я кажу академіст.
3-й швець. А я кажу університант.
Всі (до 3-го шевця). О, цей тягне за старогородськими шевцями! Бий його!
3-й швець. Ба справді університант.
1-й швець. Я кажу академіст.
2-й швець. Ба ні; найрозумніший семінарист: семінариста ніхто на словах не переможе. І баси найкращі в семінарії.
1-й швець. Семінарист то бурсак.
2-й швець. Ба брешеш! Семінарист найрозумніший.
1-й швець. Ось тобі за те! (Дає стусана.)
2-й швець. Ось тобі здачі!
4-й швець. А хто між нашими найрозумніший?
Всі. Гострохвостий! Гострохвостий! Про це нічого й голову ламати. Свирид Іванович Гострохвостий! Він знається з семінарськими і митрополичими басами. Він найрозумніший на всі Кожум’яки, бо так набрався розуму, що як начне говорити, то ніхто нічого не второпає.
Гострохвостий. виходить і проходжується на сцені.
Всі (до його). Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! А хто найрозумніший: чи семінарист, чи академіст, чи університант?
ВИХІД 2
Ті самі і Гострохвостий.
Гострохвостий (авторитетно). Ви й того не тямите? Авжеж семінарист, бо в семінаристів найкращі баси. Та що з такими дурнями, як ви, й говорити!
4-й швець. Яка ж у вас, Свириде Йвановичу, чудова жилетка, які рябі штани! Як зветься ця матерія?
Гострохвостий. Жилетка з физічеської матерії, а штани з матерії моральної.
3-й хлопець. Яка гарна матерія! Ряба-ряба, як зозуля. Як мені хазяїн дасть гроші, то собі пошию физічеський сіртук.
4-й хлопець. А я б собі пошив такі самі моральні штани, як у Свирида Йвановича.
3-й хлопець. Один Гострохвостий скаже, де найлуччі баси.
Всі. Свириде Йвановичу! Свириде Йвановичу! Ось ходіть до нас: про щось маємо вас спитати.
Гострохвостий. Питайте, то й скажемо.
Всі. У якому х о рі тепер найкращі баси?
1-й швець. Еге у братському?
Гострохвостий. Може, у братському, а може, й ні.
3-й швець. А правда, тепер у семінарському найкращі баси?
Гострохвостий. В братському тепер баси заснаділи, а в михайловському неначе галушками подавились. Найдужчі баси в семінарії. Там один Орест стане за десять братських басів.
3-й голос. Ага! А що! Чи не моя правда вийшла? Там один Тарас як ревне. Недавно він був у гостях в мого хазяїна і так співав, що наш хазяїн трохи не здурів, аж на стіну ліз.
Гострохвостий. А все-таки найкращий тепер бас. у міщанському хорі. У Йоньки Шелихвіста така басюра, що ні одна бочка з ним не справиться.
Всі. до 3-го хлопця. А ба, й ти вбрехався, а ба, вбрехався! А що!
Голоси з гори. Свириде Йвановичу! А йдіть до нас співати.
Гострохвостий. Куди ж пак! Так і полечу оце на гору людям на сміх! Не знав, з ким заходити у патьохи! Отут треба постояти, підождати, чи не побачу Оленки. Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати. Коли б вдалося хоч натішитись до заручин з Євфросиною, бо як заручуся, то тоді годі тобі, Свириде Йвановичу, до дівчат липнути! Євфроси-на, здається, вхопить мене в свої пазури; але ж ті пазури в золоті! А тут доконче треба поправити свої діла, бо лусне цилюрня незабаром. Старого Рябка струсну, то так і посипляться карбованці. Тоді я позакидаю свої бритви ік чортовому батькові через голову в Дніпро та й буду купцем. Але ж Оленка, серце моє, любка моя! Коли б хоч углядіти, хоч подивитись! (Ходить взад і вперед.)
Хор (співає).
Вийду на поле, гляну на море,
Сама ж я бачу, що мені горе;
Сама ж я бачу, чого я плачу…
А ще милого хоч раз побачу.
Буду стояти на цім камені,
А чи не вийде милий до мене;
Буду терпіти велику муку,
А чи не скаже: дай мені руку!
