ВИХІД 7
Ті самі, гості й Педоря.
В хату входять міщанки; деякі з кошиками, деякі убрані в празникову одежу.
Міщанки. Добридень вам, Горпино Корніївно! З днем вашого янгола поздоровляємо вас! Дай вам боже, чого ви тільки забажаєте собі з неба! А вашій дочці пошли боже гарного жениха.
Оленка й Гострохвостий осміхаються.
Горпина. Сідайте ж, щоб старости сідали в мене.
Деякі сідають.
Гострохвостий (до гостей). Ой кумки мої, голубки мої, цокотушки мої! От пиріжки, так пиріжки у Горпини Корніївни! Недурно вас тут повнісінька хата! Знаєте й ви, де раки зимують!
Одна міщанка. Та й чи не жартливий же з біса оцей язикатий панич, та ще й гарний! Не зачіпайте нас, бо як причепимось усі, то мусите нам ставити могорича!
Гострохвостий. А зачіпайте мене! Я дуже люблю, як молодиці мене зачіпають… але тільки молоді, чорнобриві, такі, що тільки моргни, та й… гм…
Міщанки. Хи-хи-хи! Оцей панич наговорить три мішки гречаної вовни! Хи-хи-хи! Весела мати родила вас, веселий і син вдався.
Горпина (до гостей, що стоять). Але чого ж оце ви стоїте? Сідайте ж у мене, будьте ласкаві. Сідайте, кумо! Сідайте, свахо! Сідайте, кумасю! Прошу покірно, кумко!
Гострохвостий. Та й кумів же в вас. Мабуть, ви перехрестили ввесь Київ.
Горпина (кричить у двері). Педоре! Педоре! А внось сюди столи! Розставляй столи, та серед хати, щоб нам було просторніше балакати й пити.
Гострохвостий. От і я поможу. (Біжить і з Педорею вносять один стіл, потім другий і ставлять їх серед хати.) Та повертайся, Педоре, так прудко, як я! Насилу волоче ноги!
Педоря. За вами похопишся! Не В с і.м такі ніжки мати, які бог дав панові.
Гострохвостий. Але в цій хаті язики! Зібрались з усіх Кожум’яків.
Одна міщанка. Ще й з Либеді прибули на поміч, хи-хи-хи!
Горпина. Чого це ти, Оленко, стоїш, неначе привезена невістка! Застеляй столи та подавай пляшки та чарки. Вже мої кумочки та й заскучали.
Гострохвостий. Ой-ой! (Зітхає.) Ще й як заскучали без чарочки!
Горпина. Як я буду йти заміж, то візьму вас собі за свата.
Гострохвостий. Еге! Добре! За сваху! А я вам подам решетом води, як ви будете сидіти на посаді.
Горпина (вдаривши кулак об кулак). Отже ж ніяк не переговориш оцього панича, їй-богу, не переговориш.
Гострохвостий. То покличте на поміч з десять кумів, то, може, й переговорите. Педоре! А де ж пироги! Ке сюди пироги! Та чи В с і., бо я й знаю, скільки їх усіх у макітрі: п’ятдесят, ще й шість.
Міщанки. Ха-ха-ха! їй-богу, знає, скільки пирогів у макітрі!
Педоря. Та тут панич лазили, як кіт, по горшках.
Горпина. Геть собі, йди до печі. Ще й вона! Вип’ємо ж по чарці за живих й за мертвих! (Наливає й п’є.) Щоб живим жити й не вмирати, а помершим, коли померли… ет… (махає порожньою чаркою).
Гострохвостий. Бодай не встали…
Всі. Ой, хто видав так говорити! Це з великого розуму та в голову заходите! Оце так!
Горпина. Глядіть лишень, ви, великорозумні! Говоріть, та не проговорюйтесь! Мертві лежать на Щекавиці та нікому не шкодять, а живі часом дуже й дуже шкодять.
Гострохвостий (наливає чарку). Про мене, вип’ємо й за здоров’я мертвих. Пошли, боже, з неба, чого нам треба! Помершим чарка, а нам горілка! (Випиває.)
Горпина ходить кругом стола і наливає всім. Міщанки випивають і приказують.
Одна міщанка. Даруй же, господи, цей празник проводити, будущого року діждати.
Друга міщанка. Щоб ми діждали в доброму здоров’ї пити за куму й на будущий рік, як тепер п’ємо живенькі та здоровенькі.
Гострохвостий (наливає й приказує до чарки). А звідкіль ти? — 3 Ромна! — А білет є? — Нема.— В тюрму шельму! (Разом вливає чарку в рот. До однієї міщанки.) Чого ж ви сидите та не кидаєте в тюрму безбілетних бродяг?
Міщанка. Я не лихого роду.
ВИХІД 8
Ті самі й бублейниця Марта.
Марта (входить з кошиком на руці). Добридень вам, Горпино Корніївно! Ой, вибачайте мені, кумцю-голубцю! Бігала з бубликами та трохи не пробігала ваших святих іменин. Насилу згадала!
Гострохвостий. А таки не пробігала, згадала.
Бублейниця. Авжеж! Чи то можна поминути хату моєї дорогої кумоньки. (Цілується тричі з Горпиною.) Поздоровляю ж вас, моє серце, з вашими іменинами. Дай вам боже з неба, чого вам треба, чого тільки ви просите в бога. Добридень вам, Оленко! (Цілується.) Добридень вам, сусідки! (Цілується з гістьми.)
Гострохвостий. А зо мною і не можна цілуватись? Коли цілуєтесь, то цілуйтесь зо всіма підряд.
Бублейниця. Хіба ж ви кума, щоб з вами цілуватись? А я оце забігала до сусіди та випила по чарці, а це з гостей та знов у гості!
Горпина. То й добре! Сідайте ж, будьте ласкаві!
Бублейниця. Еге! Де вже там сидіти! Мені аж танцювати хочеться, так весело було в сусіди!
Всі. То й танцюй, а ми подивимось!
Бублейниця (приспівує).
Уберусь я, молоденька, в новенькі сап’янці,
Та винесу бублички на базар уранці.
Бублички гарячі,
Бублички свіжі,
Бублички з маком,
Бублички з таком,
Бублички з яйцями!
Горпина (з чаркою). От люблю за веселий звичай! От люблю! (Цілується.) Сідайте ж.
