Був собі дід та й баба – мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка: дід журиться, баба журиться.
Приходить пацюк до діда, питає його:
– Ой дідоньку, дідоньку! Кілько я до тебе приходив – ще ти так ніколи не журився!
А дід йому на тото:
– Ой пацюченьку, пацюченьку! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка – з’їла до кусничка. І дід журиться і баба журиться.
А пацюк відповідає:
– Ну, то я буду рохкати!
Ліг він під пліт – рохкоче. А пліт до нього:
– Ой пацюченьку, пацюченьку! Скільки ти під мене лягав – ще ти ніколи так не рохкотав!
Повідає пацюк:
– Ой плотоньку, плотоньку! Був тут дід та й баба, мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. А дід журиться, і баба журиться, і я рохкочу.
А пліт каже:
– Ну, то я буду хитатись!
Хитається пліт, аж тут сідає на нього сорока, говорить:
– Ой плотоньку, плотоньку! Відколи я на тебе сідала, ще тебе ніколи таким не видала!
А пліт одказує:
– Ой сороченько, сороченько! Був тут дід та й баба, мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і я хитаюсь.
А сорока мовить:
– Ну, то я собі ногу зломлю!
Зломила собі ногу. Прилітає над воду – вода до неї обзивається:
– Ой сороченько, сороченько! Відколи ти мене пила – ще ти собі ніколи ногу не зломила!
А сорока до неї:
– Ой водонько, водонько! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку, знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кус-ничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і я собі ногу зломила.
А вода каже:
– Ну, то я зроблюся червоною.
Зробилася вода червоною. Аж тут приходить попова кухарка з коновками воду брати, дивиться – вода червона. Вона й питає:
– Ой водонько, водонько! Відколи я тебе брала, ніколи ти червоною не бувала.
А вода повідує:
– Ой кухарочко, кухарочко! Був тут дід та й баба… Мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і я червоною зробилась!
А кухарка каже:
– Ну, то я коновки порозбиваю!
Та й з тим гримнув коновками до землі! Вертає додому. А там попадя варила обід для попа – галушки в котельчику. Несе вона той котельчик з галушками через хату та до кухарки :
– Ой кухарочко, кухарочко! Кілько ти по воду ходила, а ще ти ніколи коновок не розбила!
А кухарка повідає:
– Ой попаденько, попаденько! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку – знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, в’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і вода червоною зробилась, і я коновки розбила.
А попадя каже:
– Ну, то я котельчик з галушками насеред хати вержу!
Та й бевх котельчиком насеред хати. Аж тут надходить піп – та до попаді:
– Ой попаденько, попаденько! Кілько ти галушки варила – ще ти ніколи котлика не збила!
А попадя до нього:
– Ой попоньку, попоньку! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку, знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з’їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і вода червоною зробилась, і наша кухарка коновки розбила, і я горнець з галушками вергла насеред хати!
А піп тоді:
– Ну, то я свою хату запалю!
Вхопив головешку, вибіг та й запалив хату.
