У далекому минулому кінь був вільним, диким і як усі звірі, жив на волі. У зимові дні кінь тримався біля малосніжних долин, рівнинних лісів із їхніми густими травами; очеретяних заростей на берегах річок, високих очеретів біля озер. Літо він проводив в горах і пасся в ущелинах. Блукав галявинами серед лісів та вершинами безлісих гір. Ось одного разу облюбував собі кінь галявину посеред гір, де можна було з головою сховатись у високій, соковитій, зеленій траві. Луг під ногами скатертиною розстеляється. Навколо ні душі. Тиша, спокій, простір —ні турбот тобі, ні тривог. Там він і пасся, поки несподівано не з’явився в ці краї рогатий олень. Кінь не проявив незадоволення. Трави та води було вдосталь, можна було годуватись і вдвох. Він спокійно продовжував пастися поруч з оленем.
Згодом олень вирішив заволодіти цим чудовим пасовищем один. Він не давав проходу коня, застрашував його своїми гіллястими рогами.
Втративши спокій, кінь пішов до людини зі скаргою на зайду оленя.
— Я пасся сам собі на зеленому лузі серед гір, нікому не шкодив. З деяких пір поруч зі мною пасеться якийсь олень. Луг широкий, трави вдосталь, і я не гнав його, ні слова не казав. Але тепер, я сам терплю від приблудного оленя. Він ганяється за мною, не дає мені проходу, коле рогами. Як мені його вигнати з своїх володінь? Як позбутися його? Допоможи мені, будь ласка.
Людина давно мріяла приручити дикого коня, та зловити його було неможливо. І зараз, коли кінь сам прийшов до нього, він скористався нагодою і каже:
— Мені не тяжко прогнати оленя. Але для цього мені треба сісти на тебе верхи.
Кінь, натерпівшись поневірянь, був згоден на будь-які умови. Людина, не зволікаючи, одягнула на коня вуздечку, сіла на нього і поскакала на луг. Олень ще здалеку помітив, що на коні їде людина з довгим кийком у руці. Йому нічого не залишалося, як рятуватися втечею. Він втік у густі ліси. Кінь радів, що позбувся від ґвалтівника і палко дякував людині.
— Дякую тобі, людино! Ти справжній друг. Як я можу тобі віддячити?
Подумав чоловік, подумав і каже:
— Ти залишайся на волі на цьому зеленому пасовищі. Але надалі не надумай бігати від мене. Ти переконався, що я не заподію тобі зла. Коли ти мені будеш потрібен, я прийду сюди, і ти повезеш мене туди, куди я забажаю.
Кінь погодився. З того часу він служить людям. Людина, заробивши свої справи, випускає коня на волю, і він, як і раніше, залишається вільним.
А олень тримається від них подалі і живе в неприступних горах і непрохідних лісах.
