Найняв якось пан наймита і послав у гори збирати хмиз, а на дорогу дав йому лише один маленький кругленький коржик, шириною не більше мізинця.
— Цим коржом і горобця не нагодуєш, — сказав наймит, — звідки я сили візьму хмиз збирати?
— З тебе буде, — відповів пан. — Ти перед тим як їсти, поклади коржик у воду, він розбухне і стане великим. Ось і наїсися.
Батрак ще й півдороги не пройшов, а в животі з голоду вже в нього забурчало: бу-бу. Поклав він коржик до рота і навіть не помітив, як проковтнув. Де вже там вгамувати голод. А коли він дістався до гори і почав збирати хмиз, то сили у нього було так мало, що взяв батрак три-чотири лозини і пішов назад.
Побачив пан, що наймит приніс малесенький оберемок хмизу, почервонів від злості і давай сваритися:
— Ти, черепаший виродку, коржик мій з’їв, а приніс лише кілька лозин і піч розтопити не вистачить!
— Не біда, хазяїне, — спокійно відповів наймит, — ти спочатку намочи хмиз — він розбухне і стане його багато.
Що міг відповісти на це пан?
