Ведмідь і лисиця ловили рибу. Підходить до них дівчинка – коси в неї стирчать на всі боки. Лисиця злякалася й каже:
– Ой, вона зіпсує нам риболовлю! – І прогнала дівчинку.– Забирайся звідси, брудна нечупаро!
Почув це ведмідь та й каже лисиці:
– Ти даремно на неї так, вона гарна дівчинка, кучерява!
Дівчинка погралась і змерзла. Ведмідь скинув із себе кухлянку, надів на дівчинку і сказав:
– Бач, яке гарненьке дівча! Неначе моя донька! Дівчинка побігла додому і розповіла про все матері.
Мати звеліла їй запросити ведмедя на чай. Напився ведмідь чаю, наївся досхочу, ще й на дорогу йому риби дали.
Іде ведмідь додому з рибою, а лисиця назустріч:
– Де це ти стільки риби взяв?
– Кучерява дала.
Лисиця й собі побігла до кучерявої. Прибігла до яранги, а ввійти не може – зачинено.
– Кучерява, одчини. Дай мені рибки! – просить лисиця.
Мовчить кучерява.
Лисиця знову гукає:
– Кучерява, дай рибки!
Кучерява викинула риб’ячого хвоста, якого не догризли собаки.
Так лисиця й пішла додому голодна.
