Одного разу йшов хитрий лис по березі моря й думав: “Немає звіра розумнішого за мене, немає звіра хитрішого за мене!”
А по морю плавали качки-чирки. Побачили вони лиса і вирішили обдурити його. Старший чирок і каже:
– Давайте, братці, човен з крил зробимо. Сядемо у два ряди крилами всередину. Нехай лис думає, що це човен пливе.
Так і зробили. Сіли у два ряди, розпустили крила. Усередині човник вийшов, а з боків весла-крила. Пливуть чирки, а старший голосно кричить:
– Раз-два, раз-два! Гребіть швидше!
У лиса від старості очі слабкі стали. Дивиться він на море і бачить: пливе човен, а в човні веслярі сидять і дружно веслами помахують. Зупинився лис і кричить:
– Е-гей, веслярі, причалюйте до берега та підвезіть мене трошки! Хіба ви не бачите, хто по березі йде? Адже це я – господар тутешніх місць! Скоріше, хіба не бачите, що я втомився?!
Підпливли чирки до берега. Лис уліз прямо у середину човна. Сів, груди гордо випнув, хвіст розпушив і очі від задоволення заплющив. Швидко відплив човен від берега. Раптом чує лис голос старшого чирка:
– Ну, братці, поплавали, а тепер політаємо!
Не встиг лис отямитися, як опинився у воді. Дивиться – а чирки вже далеко. Поплив лис до берега. Пливе і думає: “Обдурили мене чирки, зганьбили на весь світ”.
Важко лису плисти: намоклий хвіст на дно тягне. Каже лис:
– Хвіст мій, краса моя, не підведи, допоможи доплисти!
Став хвіст до берега кермувати.
Ледве-ледве дістався лис до берега. Виліз на горбок і став сушитися на сонечку. А чирки тим часом облетіли всю тундру і всім розповіли, як лис у морі купався.
Подивився лис навсібіч, – а навколо зібралися різні звірі, великі й маленькі, дивляться на нього і сміються:
– Чи не розповіси нам, шановний лисе, як чирки викупали тебе у холодному морі?
Стрепенувся лис, схопив мокрого хвоста в зуби, щоб легше було бігти, і кинувся з сорому до тундри. З того часу перестав лис на морський берег ходити.
