Солодесеньке, малесеньке деревце капокіє спитало у старого дерева капокіє:
– Чому це в тебе стовбур такий чорний і покорчений, а в мене стовбурець гладесенький і світлесенький?
– Братику, через рік я відповім тобі.
Через рік, коли в джунглях лютували пожежі, докотилося полум’я і до молодого капокіє. Воно дуже постраждало від опіків, все покорчилося, тоді як старе дерево стійко опиралося нищівному вогню.
– Минулого року ти мене питало, чого в мене така чорна кора. Тепер ти знаєш відповідь, а біль навчив тебе розуму. Це лише перша лісова пожежа в твоєму житті, і ще невідомо, чи одужаєш ти від опіків. А для мене, що пережив тих пожеж багато, чорна кора означає загартоване тіло і розум змужнілий.
