Комедійка
Дійові особи:
Хома Божий, заступник голови виконкому.
Технічний секретар.
Діловод.
Ямка, завідатель комгоспу.
Леп, агент комгоспу.
Маїса, Ямчина дружина.
Сосновський.
Каландаришвілі (він же Кириль Кирилько).
Пташиха, крамарка.
Піп Авива.
Три святителі печерські.
Хуна Штильштейн, орендар заїзду.
Сара, Хунова жінка.
Абрам, син.
Шурубалка, вчитель.
Міліціонер Серьожка.
Сторож на кладовищі.
Редактор газети.
Члени комісій, делегатки жінвідділу, жінки, кур’єр, учні.
ДІЯ ПЕРША
Відслоняється ширма. На кону широка трибуна — поміст, метрів з два заввишки, без бильців. Спереду і з боків східці.
1
Позад трибуни стінка з темним вікном. На стінці вгорі напис: “Готель-заїзд “Червона Зірка” — орендар Хуна Штильштейн”. По східцях з правої руки на трибуну виходить Хуна Штильштейн з столом і двома стільцями. Ставить стола, стільці і злазить східцями ліворуч. За ним іде Сара, пов’язана рушником, з складаним із ряднини ліжком, ставить і йде з трибуни. Услід йде син Абрам, теж з ліжком і подушкою, ставить, лягає й спить.
2
Трошки згодом на трибуну виходять: Хуна, Кириль Кирилько і Сосновський.
Кириль (оглядає номер і крутить носом). А кращого нема?
Xуна. Тепер кращого не треба…
Кириль. А це що за плями… Блощиці?..
Xуна. Це кров ще із революції зосталась…
Сосновський. Ні вмивальника, ні електрики, ні гвіздка…
Xуна. Без буржуазних забобонів!..
Кириль. Так… А це хто?..
Xуна. Це так собі… Мій балван…
Кириль. Хто?
Xуна. Син називається…
Кириль. Хіба йому другого місця нема?
Xуна. Ні другого й ніякого!.. Він же скінчив семилітню трудну школу, а хіба не знаєте, що ця школа одне лише місце дає: у батька на шиї?..
Сосновський (дивиться на годинника). А скільки за цей номерок?..
Xуна. Не треба питати!.. Лягайте, спіть, танцюйте, що хочете робіть, тільки за ціну не питайте…
Сосновський. Скільки?
Xуна. Щоб мені так було легко казати, як вам слухати!.. Чотири карбованці.
Кириль. Що?
Сосновський. За що?
Xуна. Хе… За те, що у нас є, слава богу, фінвідділ…
Сосновський. Слухайте… Це… неможливо!.. Уважте!..
Xуна. Отак я говорю вже третій рік фінвідділові: слухайте!.. Уважте!..
Кириль. Ходімо до другого готелю!..
Сосновський дивиться на годинника.
Хуна (одчиняє двері). Будь ласка!..
Кириль. А де він? Далеко?
Xуна. Далеко… його нема…
Сосновський. Уважте!.. Ну, за три?..
Xуна. Просіть фінвідділа!
Сосновський. Справа безнадійна! На третю годину… Ніч і собаки… Зостаємось тут!
Кириль. Я тебе не розумію…
Сосновський (до Хуни). Тільки дайте хоч другу подушку…
Xуна. Знаєте, я вам краще води принесу… (Йде з трибуни ліворуч).
Кириль. Ти з розумом? Чотири карбованці, коли у нас усіх грошей три карбованці.
Сосновський. Все. рівно, в перспективі бупр! Пора!.. Осінь заходить…
Кириль. Я завтра напишу вірша, новелу, фейлетона. Тут, здається, видають газету і, певно, філія “Плугу” є… Можна буде підкувати публіку…
Сосновський. Залиш фантазії й легенди…
Кириль. Переночуємо краще надворі? А завтра…
Сосновський. У нас немає завтра…
Кириль. Об’явимось політкаторжниками… Ну… одружимось нарешті на тиждень, два… Тут, либонь, дівчат — хоч греблю гати…
Сосновський. Ночуватиму тут!..
Кириль. А гроші?..
Сосновський. Втечу!
Кириль. А документи?
Сосновський. Старого всучу, агентського.
Кириль. А я? У мене свій, останній!..
Сосновський. А ти як хочеш… Набридло!.. (Лягає).
3
Xуна з кухликом води: — Звідки приїхали?
Сосновський. Вам не однаково за чотири карбованці?.. Із Москви… Із Харкова…
Xуна. Совєтські чи так собі?
Сосновський. Так собі… Комільфо…
Xуна. Документи можна?
Сосновський. Будь ласка… (Дає).
Кириль. Так кажете,— замучив фінвідділ?
Xуна. Не згадуйте ік ночі.
Кириль. А взагалі, як тут у вас? Покращало життя?
Xуна. Не питайте!.. Хіба це життя, як на тебе всі двадцять чотири години насідають?..
Кириль. Хто?
Xуна. Фінвідділ, школа, ще й на придачу українізація!
Кириль. А школа чого?
Xуна. Насідає!.. У мого брата четверо вчаться, п’ятого не приймають, і за це дванадцять карбованців.
Сосновський. За рік?
Xуна. За місяць! А він без роботи! А бог вже шостого посилає!
Кириль. І платить?
Xуна. А ви думаєте, як?
Кириль. Як же він без роботи й платить?
Xуна. Крутиться так… біля зятя…
Сосновський. А зять?
Xуна. А зять і собі крутиться. Отак удвох і крутяться… Ваш документ?
Кириль (зітхнувши). Нема!
Xуна. Не шуткуйте… Тепер документів більше за людей, а ви кажете — нема…
Сосновський (вставши). Ось що… У мого товариша секретний документ! Розумієте?..
Xуна. То й ховайте його собі на здоров’ячко, а мені дайте не секретного…
Сосновський. Не можна, голубчику… Державна тайна… Він завтра покаже.
Xуна. Поки він мені покаже, то в міліції мені покажуть такого, що платитимеш і на чай, і на рай, і на мило, ще й дружині начраймила…
4
Повз трибуну проходить Сара: — Хуно!.. Я помираю!..
Xуна. Підожди хвилинку, ну?..
Сара. Я не можу… Я помираю, чуєш… Ой боже ж мій!..
Кириль. Зуби?..
Xуна. Такої хвороби ще на світі не було…
Кириль. А що саме?
Xуна. Сумнєніє!
Сосновський. Що?
Xуна. От вона сидить, от вона собі лежить і раптом раз — сумнєніє в голові!.. Ввижається, що помирає… і от-такечки ходить, сумнівається й кричить…
Сара. Хуно! Я ж помираю…
Xуна. Сар-ро… Не сумнівайся, кажу!..
Сара. Хуно!..
Xуна. Сар-ро?.. (Біжить за нею).
Сосновський. Не даєш документа?
Кириль. Кажу, у мене останній!
Сосновський. У тебе нерви, Кириль!..
Кириль. Годі! Набридло!.. (Лягає). Бупр — хай буде бупр!.. Осінь — хай осінь!
Сосновський. Не вередуй! Завтра одружимося! Поживемо тижнів зо два тихо, сімейно, а там… Нам треба відпочити, Кириль,, після Одеси…
5
Входить Хуна:
Хуна (розглядає документа). Скажіть мені, тутечки написано…
Сосновський (тривожно). Що?
Xуна. Ви товариш Сосновський?
Сосновський. Так, а що?
Xуна. І ви той товариш Сосновський, що у “Правді” сочиняєте?
Сосновський. М-м-м… Так!
Xуна. Сapo, кинь свого сумнєнія! До нас товариш Со-оновський приїхали!.. (Біжить).
Кириль. Ти з розумом? Ти справді в бупр хочеш.
Сосновський. А що ж я маю сказати, коли я Сосновський, і був за агента в справі розповсюдження газети “Правда”?
Кириль. Та тебе ж, яко Сосновського, розшукують! Тисячу карбованців передплати прогуляв!.. Ти здурів.
Сосновський. Мовчи. (Думає). Набігла ідейка… (Захоплено). Блискавична ідейка! Розумієш… Кириль! Це ж геніальна ідейка!
Кириль. Не така, як в Одесі?
Сосновський. Мене одного разу якийсь комуніст-редактор по морді за Сосновського признав… ти розумієш?
6
Вбігає Xуна.
Хуна (будить сина). Вставай, балван! Чуєш?
Син встає.
Хай на тебе хоч товариш Сосновський подивляться… Ну?! Допіонерився? Доспартачився? Пішов геть… до мами!..
Син, взявши подушку, йде.
Бачили тепер?
Сосновський. Ось що!.. Ви розумієте тепер, що я… що ми… щоб до обіду ніхто, ані одна душа, крім вас, не знала, хто до вас приїхав!..
Xуна. Товаришу Сосновський, за кого ви нас маєте?..
Сосновський. Я гадав, що ви не знаєте Сосновського, себто мене!..
Xуна. Вас, товаришу Сосновський… Вас… Вас навіть наші коні читають!
Сосновський. Дайте документа! (Одбирає документа).
Xуна. Такий писатель! Такий сочинитель!.. Сapo! Це таки да,— товариш Сосновський! (Біжить).
Сосновський (читає документа). Так! Ідейка! “Пред’явитель cero товариш Сосновський агент по рас-пространенію газети ЦК РКП і Московського Губкому РКП, журнала “Прожектор”…” Мамуню моя, це ж божа провиденція!..
Кириль. Що ти надумав?..
Сосновський. Завтра узнаєш!.. (Читає). “Пред’явитель сего агент по распространена” викреслити, затерта і написати “ответственний сотрудник газети ЦК РКП і Московського Губкому”… (Підскочивши). Ленінова ідея!.. Мамуню рідная!.. Спасибі, що ти була Сосновська, а не яка-небудь Верба, або Груша!..
7
Хуна з подушкою:
— Ой, товаришу Сосновський!.. Ви ото як сочинили Димовку, так у нас нарком перевернувся.
Сосновський. Будь ласка, товаришу хазяїне!., Я благаю!.. Щоб ніхто!.. Розумієте?..
Xуна. Не сумнівайтеся собі!.. Хуна Штильштейн є перш за все Штильштейн, а тоді вже Хуна… Він як камінь!.. Мовчить!..
Сосновський. Подушка… Спасибі, товаришу Штильштейн!.. От якби ви ще…
Xуна. Слухаю…
Сосновський. Засмажте нам яєчні… З цибулею!..
Xуна. Саро!.. Яєчні товаришу Сосновському!.. (Йде). І вони люблять, щоб з цибулею…
Кириль. Ти вплутаєшся!.. Тебе накриють!..
Сосновський. Ні!.. І ще раз — ні!.. Вже коли оцей тип визнав мене за Сосновського, то будь певен… З тріумфом можна йти до виконкому, до парткому… Ех, Ки-рилько!..
Кириль. Невже ти певен, що ніхто тут не бачив, не знає справжнього Сосновського…
Сосновський. А ти його бачив?.. Ти, я, що всякого агента розшуку знаємо, всю Україну виїздили. А знаєш… Ти будеш знаєш хто?
Кириль. Ну?
Сосновський. Член ЦК компартії Грузії…
Кириль. Ні… Коли на те пішло, то краще щоб Вірменського ЦК… Я хоч вірменських анекдотів знаю…
Сосновський. Геніально!..
Кириль. Стривай… А документи?..
Сосновський (натхненно). Я, Сосновський із “Правди”, та щоб не показав тебе, якогось там вірменина, без документа… Дайош секретаря Вірменського ЦК — і покажу!.. І ніхто за документами не спитає… Москва, брате!.. Гегемонія, Кирюшо!..
8
Хуна, Сapa з яєчнею.
Xуна. Саро!.. Ось вони, товариш Сосновський…
Сара. А чому ти не купив їхнього патрета? Луначар-ського купив і Леніна…
Xуна. Саро!.. Навіщо тобі патрет, коли сам товариш Сосновський вже у нас. (Готують на столі їжу).
Сосновський. Ну, товаришу Каландаришвілі!.. Тепер тобі таїтися нема чого… Сідай до яєчні!..
Xуна. А хто вони будуть?
Сосновський. Член Вірменського ЦК КП(б)У Каландаришвілі… Тільки нікому ні слова!.. Розумієте?
Xуна. Ні півслова!.. Саро!..
Сара. Ах, такий жаль, що я їх не знаю!..
Кириль. Ну, хазяйко, як твоє сомнєніє? (Їдять яєчню).
Сара. Ой, просто не питайте!..
Xуна. Якби я був у тресті, хай навіть у Харкові, то вона б у мене не сумнівалась… Цей год на Кавказ, на той у Крим — і всю хворобу як злизало б…
Сара. Я вже говорила: Хуно, чи не пора і тобі до партії?
Сосновський. Не сумнівайтесь!.. Скоро й ви поїдете…
Xуна. Саро! Подивилася раз на товариша Сосновського? Назад!..
Сapa йде.
Кушайте, кушайте, товаришу Сосновський!.. І довго ви в нас пробудете?
Сосновський. Ви краще розкажіть за себе, як ви?.. Кому хабаря давали?
Хуна (сміється). Зразу видно, що товариш Сосновський питає!
Сосновський. А справді? Кому? Скільки?
Xуна. Знаєте?.. Хоч ви і товариш Сосновський, і пишете дуже сочинительно, а за це я вам не скажу…
Кириль. А пачему?
Сосновський. Невже й мені? Скажете, що я писав…
Xуна. А мені скажуть, що я писав… І скільки треба на вашу голову, то все впаде мені на голову… Та й що тепер можна зробити без хабаря? Хіба вже незаконнороджене дитьо, та й те, як ще не народилось.
Грюкають у вікно. Хуна йде до вікна і вдивляється, Сосновський і Каландаришвілі хвилюються.
Ну? Хто там?
Голоси. Номері є?
Xуна. Номері пишуть, а місць нема!.. Не грюкайте, говорю!.. — Що? Делегати?.. Місць для вас нема і не буде!.. Спитайте у вашого фінвідділа!.. (Одходить).
Сосновський. Хто?
Xуна. Якісь делегати… Ой, товаришу Сосновський!.. І коли вже ваші делегати навчаться революції? Як/тільки запустиш, так і заплюють, так і захаркають увесь готель! Я вже говорив: хочете плювати — їдьте собі, будь ласка, до Харкова, до Москви і там грюкайте, плюйте і що хочете робіть!.. А готель вам не республіка!
Сосновський. Ну, товаришу Калаьгдаришвілі!.. Чого ще нам треба?.. Спатоньки?
Кириль. Перед цим трошки бамажки!..
Хуна (сміється). Ой, який же ви комичесдаий!.. (Виймає з кишені папір, мне й дає).
Сосновський (сміється). Ну, що ж? Почнемо з цього… нашу ревізію…
Кириль. Спасибі, хазяїне!.. А скажи — окремий маєш кабінет, чи комунальний?
Хуна (сміється). Зараз двері, через двір і там у кутку… Побачите — каганець світиться…
Кириль (мне папір). Нєт краще, як у нас на Кавказі!.. Вийдеш, сядеш за горою і сиди, скільки хочеш…
Йдуть. Стінка спускається і замість неї підводиться друга з двома вікнами, поміж ними Ленінів портрет. Угорі на стінці напис: “Округовий виконком на Золотопуповщині”.
9
На трибуну виходять: заступник голови Хома Божий, секретар з текою, діловод з телефоном, позаду Пташиха.
Пташиха. Товаришу заступнику… Я вже до судді ходила і писала… Черга велика…
Божий. Хвилинку помовчіть, гражданко Пташихо!
Дзвонить телефон.
Діловод (весь час при телефоні, говорить неголосно або пошепки). Виконком слухає… Так!.. Гаразд!..
Божий. Ну?.. Де тепер вони?..
Діловод. Були у фінвідділі… Поїхали др редакції…
Божий. А як у фінвідділі?
Діловод. Переказують, що… дуже задоволені… Божий, Так!.. (До Пташихи). Ну, так яка у вас до мене справа?
Пташиха. Будьте ласкаві!.. Ви ж у нас Совєцька влада, і я за вас голосувала! За що ж моя доченька постраждала і отак публічно?
Божий (до діловода). Ви слухайте! Може, з редакції подзвонять, то щоб…
Діловод. Гаразд!.. Я слухаю…
Божий. Так яка, ви кажете, справа? Голосували?,
Пташиха. Ще ж вона у мене молоденька, первоцвіт, а слава про неї вже котиться й котиться…
Божий (до діловода). Подзвоніть тихенько до редакції!.. Немов так собі, випадково…
Діловод. Зараз!.. (Крутить телефона).
Божий. Тихше!.. Це ж вам не дзвіниця!..
Діловод. Дайте редакцію!.. Редакцію… Ре-дак-ці-ю… Редакцію!.. Воно й по-руському так — редакцію. …Ер… е… де… а… ке (з натиском) Ке… Ка… Ку…
Божий (підскакує, хапає телефона, гримає). Редакцію!.. (Одходить і сідає). І тут без мене не можете!..
Діловод. Редакція?..
Божий. Тихше!..
Діловод (до Божого). Редакція слухає…
Божий. Спитайте — там товариш Сосновський?
Діловод (пошепки в телефон). Товариш Сосновський у вас?.. Сосновський!.. Со-снов-ський… Сосновський… (До Божого). Приїхали…
Божий. Як це вони почули?..
Діловод (витираючи лоба). У них телефон взагалі попсований. Завжди сичить, і вони звикли…
Божий. Прислухайтесь!.. (До Пташихи). Ви хто?.. Вам чого?..
Пташиха. Котиться і котиться… Вже родичі знають… За 120 верстов живуть… і написали листа, чи правда, пишуть, що Пріся ваша на театрах так покотилася?..
Божий. Не розумію!.. Кажіть по-людському!..
Секретар. Це та історія, товаришу заступник голови, знаєте? З комендантом театру, контрамарками, тощо…
Божий. Ага!.. Англійські претензії до Радянської влади? Це все, матусю, не доказано…
Пташиха. Коли не вірите, я пришлю Прісю до вас… Самі побачите, що з нею зроблено і як вона плаче… (Плаче). Вже ж важкою ходить!..
Божий. Ніколи мені з вашою Прісею возитися!.. Ніколи!.. У Радянської влади справи трошки важчі за вашу Прісю…
Пташиха. Добре!.. Пождіть же!.. (Хутко йде).
Божий. Сама ж винна!.. Знають!.. Не раз і не два самосильно у доповідях казав, що театр наш без ідеології, що там буржуазно-міщанські забубони!.. Так ні!.. Ходять… А тоді морочать голову Радянській владі… (До секретаря). Ну, давай, що там?..
Секретар. Проект обов’язкової постанови Собачан-ського райвику…
Божий (дивиться на годинника). Читай!..
Секретар (читає). Усім громадянам вмінюється на обов’язок з днем оголошення дійсної об’яви мати невпинний огляд біля своїх собак, аби вони не попали під дію обов’язкової постанови райвику. Задля цього кожний свідомий громадянин винен своїй собаці…
Божий. Виразніше!..
Секретар. Винен своїй собаці одягти нашийника і до нього причепити жерсть. Всі собаки без вищезгаданого будуть знищуватися, після чого ніякії скарги прийматися од їх не будуть…
Божий. Можна затвердити!.. Отам тільки замість з днем оголошення напишіть — позаяк з днем оголошення… Ще й досі як слід не українізувалися… Далі…
Секретар. Запитання Чухальської сільради… До цього розписка: Я, громадянка Пистимія Окопна, продаю свого чоловіка Кирийона за пляшку горілки Марфі Озерній. Були за свідків… Всіх п’ятеро… я розписуюсь — Пистимія Окопна.
Божий. Ну?
Секретар (читає). Чухальська сільрада просить повідомити, чи може таке бути?
Божий (іронічно). Хм… І сама не вірить? (Добродушно). Показати Сосновському, га?..
Секретар. А справді, товаришу заступнику!.. Живота порве!..
Божий. Живота-то порве, та тільки не собі, а нам… Зараз на всі газети завиють: куди женвідділ дивився? Що діється під носом виконкому?.. Либонь, не знають, що під носом, як узагалі під всяким носом, як коли, то не чисто буває… Мануфактури не вистачає на хустки!.. От що головне!.. База!.. Проклята база!.. А звідси й ідеологія така, що продають чоловіків…
Секретар. Яку ж резолюцію написати?
Божий. До райвику!.. За приналежністю… Пиши!.. Куди дивиться райвик, що сільрада поза ним отакі запитання до окрвиконкому пре?
10
Вбігає друкарка: — Товариш Сосновський вертаються!..
Рух.
Божий. Ну, чого? Чого ото закрутилися? Що це вам губернатор, старий режим, що підскочили на три аршини заввишки? (До секретаря). Далі!
Секретар (читає). Одкинута конгресом резолюція прудонистів, прибічників Прудона, ідеолога дрібної буржуазії, стояла на протилежній крапці зору…
Божий. Це що?
Секретар. Тези жіночого дня на село…
11
Входять Сосновський, Каландаришвілі, редактор газети. Секретар і друкарка немов прикипіли, діловод остовпів, тримаючи телефон біля вуха.
Божий (до секретаря). Ці тези треба ще раз погодити з агітпропом!
Сосновський. А!.. Тези?.. Резолюції?.. Пропозиції?.. Зразу відчуваєш, що заходиш у казанок, де все кипить, шумить, гримить… Куємо, товаришу?.. Виливаємо?.. Сідайте, товариші!.. (До редактора). Товаришу редакторе!.. Прошу!..
Божий. Так собі, товаришу Сосновський, потихеньку… От у вас, мабуть, у Кремлі?..
Каландаришвілі. У них у Кремлі, у вас на степах, у нас на горах ади-наково: тези… резолюції… пропозиції…
Секретар показує знак; друкарка і він навшпиньках виходять. Далі, під час розмови, секретар вертається і тихенько тягне остовпілого діловода.
Сосновський. Приємно!.. Я з великим задоволенням дивився, як працює ваш фінвідділ… (До Каландаришвілі). Знаєш… Богдасар’янсе!.. У вас на Кавказі не так налагоджено податкового преса!.. Тут, розумієш, немов машина!.. Молотить!.. Пресує!.. Ідеально!..
Каландаришвілі. Ади-наково, Сосновський, молотить!.. А ти напиши! Похвали, хоч раз, а то заліз у Кремль і лаєш нашого брата…
Сосновський (вписує щось собі у нотатку). Так!.. Треба записати!.. (До Божого). Ви голова?
Божий. Заступник голови, товаришу Сосновський…
Сосновський. Ах, так?.. Пора!.. Пора… Видвигати вас!.. З робітників?
Божий. Ні… із селян-незаможників… Тутешній…
Каландаришвілі. Пиши, Сосновський… за незаможників…
Сосновський пише.
Божий (до редактора нишком). Ну, як?
Редактор. Похвалив за газету!.. Я просив субсидії…
Божий. Субсидії?
Редактор. Сказав, що ми українізувалися, що газета без грошей…
Божий. Ну?..
Редактор. Вишлють!.. Узяв гроші, сімдесят карбованців, що зібрали на самольот імені “Правди”… Сам одвезе до Москви!
Каландаришвілі (жартівливо). Не треба секретів!.. Не треба шипом говорити!..
Сосновський (до Божого). Як вас на прізвище, товаришу?
Божий. Товариш Божий!
Сосновський. Як?..
Божий. Хома Божий!..
Сосновський. Ну й прізвища у вас на Вкраїні!.. (Пише).
Каландаришвілі (до Божого). А ти зміни!.. Я тобі раджу!..: Хома — це добре!.. І в цас на Кавказі є Хоми… Божий — погано… Краще, душа моя, назовися — Хома Радянський… Ну, Хома, Український…
Сосновський. До речі… як у вас… українізація?
Божий. Було поганенько, та ми обговорили на президії й постановили собі зап’яту, аби знищити і поліпшити становище…
Сосновський (встає). А голова на пленумі?
Божий. Так!.. І секретар парткому теж… Зостались одні заступники…
Сосновський. Слухай, Каландаришвілі! Може, встигнемо?
Каландаришвілі. Куди?
Сосновський. У Харків на пленум!.. Я оце згадав… Мене Петровський просив особисто і Каганович… (Дивиться на годинника). Скільки верстов до станції?
Божий. Сімнадцять і три чверті…
Сосновський. Поїзд о другій… Навряд… От що, товаришу Божий!.. Можна вашим автомобілем?
Божий. Будь ласка!.. Автомобіль у нас тільки для державних потреб! (До редактора). Біжи скажи!
Редактор іде.
Сосновський. Товаришу Богдасар… чи той… Каландаришвілі!.. їдьмо!..
Каландаришвілі. Як на пленум, то мерщій…
Божий. Побудьте в нас, товаришу Сосновський!.. Знаєте, рідко коли перепаде робітник із центру… Чи так ми тут працюємо, чи ні?..
Сосновський. Не можна!.. Я згадав… Петровський, знаєте… Як не як, а голова, староста український…
Каландаришвілі. Треба, Сосновський, треба!.. Нехороше так, щоб поминути і не заїхати… Нечемно!.. Все ж таки Україна…
Сосновський (тисне руку Божому). Спасибі!.. Прекрасно!.. Ідеально!..
Божий ДЗВОНИТЬ.
12
Вбігає Секретар.
Божий. Автомобіль?
Секретар. Ждуть!..
13
Входить Пташиха:
— Товариші члени із центру!.. Будьте ласкаві!.. За що моя Пріся, доченька?.. Комендант театру завів у свою ложу і тамечки зламав честь…
Сосновський. Яку честь?.. За що?
Каландаришвілі. Який комендант?
Пташиха. Комендант… комсомол… за контрамарку… Вона як рибка на ту контрамарку й попалась…
Каландаришвілі. Невже в театрі?
Пташиха. Саме представляли, і ніч на стенах була, ї музика грала, і не чути було… А він ще надів їй шапку на ногу…
Каландаришвілі. Шапку на ногу? Як це? Не розумію…
Пташиха. Висунув ногу з ложі і надів, буцім-то він сидить…
Сосновський (дивиться на годинника). Добре!.. Гаразд! Ми його!.,
Пташиха. Нічого не робіть, хай тільки жениться…
Сосновський. Ми зараз повернемось і заставимо… Пождіть!..
Секретар витискує Пташиху.
Божий. Ідеологія нашого театру взагалі і в цій справі зокрема… Жодної честі, товаришу Сосновський… Дівка — аж вітер гуде!.. Двадцять сім років!..
Сосновський (сміється). Ага!.. Зрозумів!..
Божий. Фальшиві претензії… Хоча ми боремось… Не так давно один розвівся, то я його викликав і по-більшо-вицькому: зійдись, кажу, не доводь до гріха виконком!..
Сосновський. Ну?
Божий. Зійшлися й живуть… На чай до себе кликали.
Сосновський. Геніально! Оригінально!.. (До Каландаришвілі). Чуєш?
Каландаришвілі. Напиши, Сосновський!..
Сосновський. Люблю вашу більшовицьку натуру!.. Ну!.. (Тисне Божому руку). Ага!.. Трохи не забув… Кажуть, у вас тут поховано Хуліо Хуреніто?
Божий. Це… це… хто?..
Сосновський. Хіба не знаєте? Еренбургів герой!.. Учитель!,.
Божий. Ага!.. Так!.. Здається, поховано… Так… так… Ми ще на президії це питання обговорювали, гадали пам’ятника невеличкого поставити…
Каландаришвілі, закрившись хусткою, одвернувся і трясеться.
Сосновський. Не плач, Каландаришвілі!.. Оце неприємно, що не поставили!..
Божий. Загальне обов’язкове навчання, товаришу Сосновський!.. Напруженість бюджету!
Сосновський. Ну, що там!.. Знайти могилу, уквітчати квіточками, піском посипати… Це ж полушка грошей!..
Каландаришвілі стогне й вибігає, закрившись хусткою.
Сосновський. Погано!.. Все ж таки герой і… таке інше… (Хутко йде. Пауза).
Божий (витирає піт з лоба). Все йшло благополучно і… зачепилося… Тепер напише… (Підходить до телефону і дзвонить). Комгосп!.. Ямка, ти? Слухай… Де у нас поховано… (Кричить). Де могила Ху… (Пригадує, до секретаря). Як учителя на прізвище? Ху?.. (У телефон). Підожди!..
Секретар напружено пригадує.
Божий. Ну? Який же з тебе технічний секретар?..
Секретар. Хулій… Ху… Хурина!..
Божий (у телефон). Де у вас поховано вчителя Хулія Хурину? Як не знаєш? Ти ж комгосп! У Тебе кладовища!.. І тебе і весь комгосп твій в оту моґилу… Оперетку і всякі забубони субсидуєте, на квітники і вс!#кі вензеля гроші сиплете, а як… Слухай!.. (Нервово). А як екстрений пожар — трансбої ламаються!.. А як єрунду їаку, щоб знати могилу Хулія Хурини, щб, мабуть, у вас під носом лежить — не знаєте? Мовчи!.. Що скажуть за нас у центрі? Хулія Хурини не знаємо?
14
Вбігає міліціонер Серьожка:
— Товаришу заступнику!.. Мене од начальника послано… Приїхав товариш Сосновський і товариш Каранда-шов… із центру!..
Божий. Як?.. Вони повернулися?
Міліціонер. А… хіба вони… вже поїхал”?
Божий. Перекіажи начальникові, що товариш Сосновський уже поїхав… Нарочито не попереджав! Думав— чи не гавкне хоч міліція… А якби нё Сосновський, а який-небудь провокатор, шахрай, надьотчик?.. Товариші!.. Так не можна працювати… (На весь голос). Запрягти коней!. Зараз!..
Переляк і рух.
Ширма
