Було це хтозна-коли – ще за тих часів, коли всі звірі людською мовою говорили. Та й не тільки звірі, а й гори, й дерева, і сонце, і вогонь, і вітер, і вода. Не вірите, що так було? То ось послухайте!..
Жила собі на світі мишка. І було в неї мишенятко. І от вирішила мишка висватати своєму мишеняті доньку найдужчої істоти на світі. Але хто ж найдужчий? Цього мишка не знала. Пішла вона до людей і запитала про це у них. А, люди й кажуть:
– Найдужчий серед нас падчах [падишах, володар, король у країнах сходу]. Ось його доньку й треба сватати!
Пішла мишка до падчаха і сказала:
– Я надумала висватати своєму синові доньку найдужчої істоти на всьому білому світі. Люди кажуть, що найдужчий – ти. Віддай, падчаху, свою доньку за мого сина!
– Дужчий за мене вогонь,– відповів падчах,– я навіть іскри його боюся.
Пішла мишка до вогню:
– Вогню, вогню, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?
– Ні,– відповів вогонь,– дужча за мене вода. Вона мене гасить.
Пішла мишка до води:
– Водо, водо, це правда, що ти найдужча на всьому світі?
– Якщо я найдужча,– відповіла вода,– то чому ж земля висихає, як тільки сонце пригріє?
Запитала мишка в сонця:
– Сонцю, сонцю, це правда, що ти найдужче на всьому світі?
– Якщо я найдужче,– відповідає сонце,– то чому ж тоді мене заступають хмари?
Гукнула мишка хмарам:
– Хмари, хмари, це правда, що ви найдужчі на всьому світі?
– Якби ми були найдужчими,– відповіли хмари,– то нас би вітер не розганяв.
Запитала мишка у вітру:
– Вітре, вітре, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?
– Якщо я найдужчий,– запитав вітер,– то чому не можу вирвати кущик з корінням?
Пішла мишка до кущика:
– Кущику, кущику, це правда, що ти найдужчий на всьому світі?
А кущ і відповідає:
– Хіба я найдужчий, коли он моє коріння миші гризуть?
Почувши це, мишка вирішила, що більше шукати не треба: виявляється, що найдужча істота на світі – миша. І просватала вона за свого сина доньку мишки з сусідньої нори.
Відтоді в наших горах і кажуть: «Мишка до мишки прийшла».
