Чи знаєте ви казку про найдовшу казку на світі?
Жив собі вождь, який дуже любив слухати казки. Він знав так багато казок, що іноді зупиняв оповідача й сам закінчував казку.
Якось він розіслав по білому світу своїх слуг, щоб знайти людину, яка дуже добре розповідає казки.
— Наш вождь надішле багато дарунків тому, хто розповість йому найдовшу казку на світі й розсмішить його! — кричали слуги на вулицях.
Багато людей приходили до вождя й розповідали йому дуже довгі казки. Вони намагалися розсмішити його, але нікому не вдалося цього зробити. Кожного разу вождь казав:
— Це не найдовша казка в світі, і в ній нема нічого смішного.
Якось прийшов до вождя хлопець і промовив:
— О, мій вождю, я хочу розповісти тобі найдовшу казку в світі й розсмішити тебе.
— Ну сідай, — відповів вождь, — і починай свою казку.
Хлопець почав розповідати:
— Колись, дуже давно жив чоловік, якого звали Убанбу. Він дуже багато їв і все не міг наїстися. Дізнався про нього вождь тієї країни й сказав: «Приведіть його до мене, я нагодую його». Він наказав своїм слугам принести сотні тисяч горщиків із їжею. Сотні верблюдів, які везли на спинах ті горщики, зупинилися перед домівкою вождя. Багато людей прийшло подивитись на Убанбу. Забили тамтами, заграла музика, заспівали піснярі. Убанбу вклонився вождю й сказав людям:
— А зараз дивіться на мене! Дивіться на мене! Дивіться на мене!
З цими словами Убанбу почав їсти суп. І він їв, їв, їв, їв…
— Ну, а що потім? — запитав вождь. — Він їв, їв, їв, а потім?
— О, вождю, — відповів хлопець. — Це був тільки перший горщик, а там же їх були тисячі! Почекай трохи. І він їв, їв, їв і їв…
Настав вечір. Хлопець і далі розповідав казку:
— …і він їв, їв, їв і їв…
Нарешті вождь звелів йому зробити перерву до наступного ранку.
Вранці вождь наказав хлопцеві розповідати далі свою казку.
— Що далі ти мені розкажеш про Убанбу? — спитав він.
— О, мій вождю, він те тільки їв, але також і пив. Він пив, а потім знову їв, їв, їв і їв…
Юнак розповідав усе голосніше й голосніше:
— І він їв, їв, їв і їв…
Вождь глянув на хлопця й розсміявся.
— Ну, хлопче, твоя казка найдовша в світі! А зараз відпочинь. Зупинись!
І юний оповідач замовк. Він одержав багато подарунків від вождя, сів на верблюда й поїхав геть, бурмочучи:
— А він їв, їв, їв і їв…
