Жив колись за часів рабства один дуже розумний негр. Якось він побився об заклад з іншими невільниками, що поживе певний час коштом хазяїна, мов король. Після того, зустрівши хазяїна, спитав його:
– Хазяїне, скільки може коштувати отака завбільшки золота куля? – І розвів руки.
Хазяїн, котрий був страшенний скнара, одразу зметикував, що негр десь викопав скарб – золоту кулю. Отож він вирішив забрати золоту кулю собі, дізнавшись спершу, де вона.
Відтоді він став частувати негра, і той ласував разом із ним усіма його смачними наїдками. Раби, котрі прислуговували хазяїнові й негрові за одним столом, казали собі: «Ти ба, і справді живе, як король…»
Хазяїн носився з негром, як дурень з писаною торбою, всіляко підлещуючись до нього. Вони робили прогулянки в гамаках, що їх несли негри – двоє спереду й двоє ззаду.
І ось одного дня, вирішивши, що негр для цього вже готовий, хазяїн завів з ним розмову про золоту кулю й урешті спитав, де ж вона.
– Та я, хазяїне, бовкнув про кулю тільки для того, щоб знати, скільки б за неї заплатили, якби я її справді знайшов,– відповів негр.
Знавіснівши від люті, хазяїн схопив нагая і почав шмагати ним негра. Перепало бідоласі добряче, але заклад він таки виграв.
