Дмитрик прокинувся від ароматного запаху їжі та блискавкою опинився на кухні. На столі його чекала тарілочка тепленьких ажурних млинців, складених конвертиками та прикрашених ягідками малини.
– Ням-ням. Смакотааа, – привітався з млинцями Дмитрик.
Коли тарілка спорожніла, хлопчик зразу скочив зі стільця і побіг збиратися до школи.
Бабуся сумно зітхнула та тихо промовила:
– Ні тобі “доброго ранку”, ні тобі “дякую”, ні тобі “до побачення”.
На математиці Дмитрик виявив, що забув циркуль, тому він вирішив попросити його в сусідки по парті Аліси:
– Дай мені, бу…Бу…Бууу…
Він став кольору стиглої полуниці від напруження, але слово “будь ласка” в нього ніяк не виходило.
– Дай мені циркуль! – неочікувано для себе вигукнув на весь клас Дмитрик.
Аліса зробила круглі очі від здивування та все ж таки простягла циркуль неввічливому однокласнику.
На перерві дівчинка відтанула та пригостила Дмитрика шоколадним батончиком. Але “дякую” так само в нього не вийшло.
Тож Аліса подумала, що Дмитрик глузує над нею, та дуже образилася.
Додому хлопчик повернувся сумний, як дощова хмаринка, і майже ні з ким не розмовляв. Він так і не зрозумів, чому від нього повтікали ввічливі слова.
Вночі в його сон завітала фея Дяка Будьласківна. Вона дорікнула Дмитрику, що вчора він був нечемним з бабусею – не привітався, не подякував за сніданок та не попрощався. Дмитрик пригадав той ранок, і йому стало соромно. Тоді фея ввічливості нахилилася над його вухом та прошепотіла спосіб, як виправити цю прикру ситуацію.
Рано-вранці бабуся прокинулася від грюкання, що лунало з кухні, та поспішила на перевірку своїх володінь. Дмитрик у фартушку стояв коло плити. Він усміхнувся та простягнув бабусі повну тарілочку оладок щедро политих медом.
– Доброго раночку, бабусенько. А я вже нам сніданок начаклував.
– Ооо, ґречно дякую, як це несподівано і приємно!
– Вибач, що вчора я був нечемним. Більше таке не повториться.
Бабуся обійняла онука та стерла борошно з його щоки.
Дмитрик радів, адже бабуся пробачила його, а ввічливі слова повернулися і вимовлялися легко.
У гарному настрої бабуся та онук поснідали смачними оладками, рецепт яких Дмитрику уві сні нашепотіла фея ввічливості.
У школі хлопчик попросив вибачення і в Аліси й пригостив дівчинку оладками власного приготування.
Більше від Дмитрика ввічливі слова не тікали, ще й нові додалися. Тож Дяка Будьласківна із задоволенням спостерігала, яким чемним став її учень.
