Одного разу в світі риб, глибоко під хвилями, сталась біда. Кожна істота з плавниками та хвостом зазнавала лиха, бо Король риб страждав від жахливого болю у роті. Це сталося таким чином. Одного ранку, купаючись у водах біля свого палацу, Король риб побачив щось цікаве, що плавало у воді. Воно виглядало дуже смачним. Тож Його Величність одразу проковтнув його, коли, о жах! він зрозумів, що проковтнув гачок для риби, який швидко застряг у його зябрах. Якісь рибалки в човні на вершині моря причепили до гачка приманку. Коли Король риб зрозумів що за жахлива річ в нього у роті, він смикнувся. Шнур розірвався, але гачок залишився, забезпечивши Королю гарячку та біль.
Як дістати кусок заліза і вилікувати Його Величність, тепер було головним питанням. Всі мудрі створіння в океані, від черепахи до гюдогена і від тупика до кита, були викликані до палацу, щоб придумати, що можна зробити. Багато мудреців кивали головами, блимали очима, махали плавниками, поки морські лікарі обговорювали цю справу. Черепаха вважався найвченішим і найрозумнішим з усіх. Багато міряли пульс Короля і заглядали йому у горло, перш ніж Доктор Черепаха сказав, що було справжньою проблемою, і написав рецепт для свого пацієнта.
Нарешті, після консультації з іншими лікарями, які мали плавники та хвости, або мали луску та шкаралупу, було вирішено, що не менше, ніж припарка, зроблена із очей кроликів, послабить гачок і покладе край неприємностям Його Величності. Тож Доктору Черепасі було наказано піти на морський берег і запросити кролика зійти у світ під морем, щоб вони могли зробити припарки з його очей і застосувати теплий засіб до горла Царя. Прибувши на морський пляж, біля підніжжя високого пагорба, Доктор Черепаха, дивлячись далеко вгору, побачив Містера Кролика в своїй норі. Далі Черепаха пішов по пляжу і почав підніматись вгору, важко дихаючи, аж поки він не почав задихатися. Однак у нього ще залишились сили, щоб побажати Брату – Кролику доброго ранку. Дуже ввічливо Кролик привітався у відповідь.
– Спекотний день, – сказав Доктор Черепаха, витягаючи хустку, витираючи лоб і очищаючи пісок з лап.
– Так, і пейзаж настільки чудовий, Доктор Черепаха, що ви повинні бути раді, що ви вийшли з води, щоб побачити такі чудові гори. Ви не вважаєте, що Корея – прекрасна країна? У світі немає землі такої прекрасної, як наша. Гори, ріки, морський берег, ліси, потоки…
Якби Доктор Черепаха дозволив Кролику говорити далі, розхвалюючи їхню країну, він би не виконав своє доручення. Але, думаючи про Його Величність, страждаючого рибного Короля, із жорстоким гаком у роті, Доктор Черепаха перебив Кролика, кажучи:
– О, так, Брат Кролик, цей краєвид і країна дуже красиві, але їх не можна порівняти з дорогоцінними каменями і коштовностями, деревами і квітами, солодкими запахами і всім прекрасним у світі під морем.
При цих словах Кролик насторожив вуха. Це все було для нього нове. Він ніколи не чув, щоб під водою було щось, окрім звичайних риб та водоростей. Він мав своє уявлення про це все, адже бачив коли воно розкладалося та викидалось на берег моря. Воно зовсім не пахло солодким. Тепер він почув іншу історію. Його цікавість зростала.
– Те, що ти мені кажеш, друже, цікаво. Продовжуй.
Після цього Доктор Черепаха розповів про найчудовіші гори та долини на дні глибокого моря, з усіма рідкісними водними рослинами, червоного, оранжевого кольору, зеленими, синіми, білими, із золотими та срібними деревами, а ще про квіти всіх кольорів та чудового аромату.
– Ти мене дивуєш, – сказав Брат Кролик, все більше цікавлячись.
– Так, і всілякі чудові речі, які можна їсти та пити, з музикою та танцями, гарними служницями та всім приємним. Пішли разом і будеш нашим гостем. Наш Король послав мене запросити тебе.
– Чи я справді можу піти? – в захваті запитав Брат Кролик.
– Так, звісно. Залазь на спину, і я повезу тебе.
Кролик заліз Черепасі на спину.
– Тепер тримайся міцно за мій панцир – сказав Доктор Черепаха. – Ми помандруємо під водою.
Внизу, під синіми хвилями, вони все опускались і опускались, поки не прибули до царського палацу. Там Кролик побачив, що все було правдою, як і розповідав Черепаха. Кольори, багаті дорогоцінні камені були саме такими прекрасними, як він сказав. Доктор Черепаха познайомив Брата Кролика з деякими принцами та принцесами королівства, і вони показали своєму гостю пам’ятки та скарби палацу, а Доктор Черепаха відвідав раду лікарів, щоб оголосити про успіх його доручення. Але поки Містер Кролик насолоджувався, думаючи, що це найкрасивіше місце у світі, він почув, як вони розмовляють. Тоді він дізнався, чому вони його туди привезли, і виказали йому такі почесті. Вжахнувшись ідеєю втратити очі, він вирішив врятуватись і пожартувати над Черепахою. Однак про це він нікому не сказав. Тож коли він був ввічливо поінформований королівськими катами, що він повинен відмовитися від своїх очей, щоб зробити Королю добре, Брат Кролик почав висловлювати свої співчуття:
– Справді, мені так шкода, що Його Величність хворий, і ви повинні вибачити мені, що я не можу йому допомогти негайно, бо очі, які в мене зараз в голові, – це не справжні очі, а лише кришталь. Я боявся, що морська вода може зашкодити моєму зору, тому я вийняв звичайні очі, закопав їх у пісок і надів ці кришталеві, які зазвичай ношу в дуже пильну або мокру погоду.
При цих його словам обличчя королівських офіцерів побіліли. Як могли вони принести таку звістку Його Величності та розчарувати його? Брат Кролик, здавалося, дуже пошкодував їх і заговорив:
– О, в цьому немає нічого страшного. Якщо ви дозволите мені попасти на пляж, я викопаю їх і повернусь вчасно до виготовлення примочки, – сказав Кролик.
Отож, повернувшись на спину Доктора Черепахи, Брат Кролик незабаром вийшов з води на сушу. Він миттю відскочив, розбігся і помчав до лісу, було видно лише його пухнастий хвіст. Незабаром Кролика вже й зовсім не було видно. Доктор Черепаха проливав гіркі сльози і повернувся, щоб розповісти, як Кролик перехитрив його.
