Сюжет у “Гальки” всі, мабуть, знають…
Старенька штука, що завжди буває новенькою. Галька, селянка-гуцулка, панича покохала… Зрозуміло? Наслідки звичайні: дитина. А потім божевілля… А панич у костьолі вінчаються… А Галька — в воду!
Було цього у нас багато…
Тепер нема. Давайте, значить, щоб і надалі не було. Річ не в сюжеті. Річ у музиці та, найголовніше, у виконанні. А тут — браво! І навіть бравіссімо.
Бенефіціантка Гальку співала. І грала. І як співала! І як грала! Такі закінчені і сценічно, і вокально образи рідко коли доводиться бачити та чути. Голос… Він так згучав, він так дзвенів… Скільки було чарівної сили, скільки краси. Підйом був, захоплення було. І лились журні згуки, могутні і вільні, людський біль та образу виливаючи… Уміє Литвиненко-Вольгемут… Тут уже не підкопаєшся.
Вінниця колись прозвала М. І. Литвиненко-Вольгемут соловейком. Мало! Двадцять солов’їв укупі!
І вітали ж її! І з адресами, і з квітами, і з оплесками, оплесками, оплесками.
Червоний Хрест місце їй у своїй санаторії в Криму для відпочинку подарував на літо.
І добре. Відпочине, щоб потім іще нас чарувати.
Небезпечний, положим, подарунок. А що, якби який дитячий притулок надумав вітати та пару діточок “приставив”? Га?
Жартую, жартую, їй-бо, зворушливо.
Йонтек — Козловський. Якщо є небо, а на небі янголи, а ті янголи співають тенорами, то тоді в Козловського “ангельський” голос. Такий він ніжний, ніжний… Такий він… як флейта… І така в нім музичність… Заколисує своїм голосом… Сили в нім, щоправда, небагато. Але це не псує. І грає Козловський прекрасно. Вміє на сцені поводитись. Розумна гра. Чудесно в нього вийшла арія “Ой Галино, ой дівчино!”.
Стольник — Донець. М. І. Донця хоч куди поставиш — він Донець. Вийде — і зразу видко, “с кем дело имеешь”.
ДеТессейр — Софія… Дано, що треба… І дано добре..
Януш — Любченко. Хороше. Прекрасно згучав голос. Благородна постать, вільний рух. Що Гальку загубив? Нічого не зробиш, коли паном його режисер ізробив…
І Ідзинський, і Ткаченко на місці.
Ефектні декорації. От тільки в першій дії ота завіса трохи псувала. Треба її чимось замінити.
Так, питаю, чого було страшно? Давно треба було поставити.
Хор — также справивсь.
Прекрасна вистава!
