Естрадна галузь мистецтва нам потрібна! Потрібна?
Доводити це чи не доводити?
Можна, звісно, й взятися й доводити, але, на наш погляд, це настільки очевидно, що доводити навіть не треба. Є в нас естрада? Є!
Яка в нас естрада є? Така в нас є естрада, що її всі лають. Всі, кому не ліньки, всі лають естраду: лають слухачі, лають політосвітні й освітні установи, лають профспілкові організації, лають літературні організації й окремі літератори, лає критика. Всі лають.
І все лають: і робітників естради, і репертуар, і виконання.
Хто винен в тому, що естрада в нас не хорошкувата, що шкутильгає вона коли не на всі чотири, то принаймні на три.
Всі винні. Винні й робітники естради, та чи не ще більше винні всі ми, робітники культурно-мистецького фронту, а зосібна ми — письменники й літератори…
Підійшли ми до естради, щоб хоч як-небудь допомогти їй, щоб як-небудь ушляхетнити її і з художнього, і з ідеологічного боку?
Ні, не підійшли.
Ми, слухаючи естрадні виступи, тільки кривились та лаялись.
Ми на робітників естради дивилися зверху вниз, як на “елемент” третього сорту.
А воно слід би зважити: ціла армія естрадників по клубах, по садах, по театрах несе слухачам живе слово й театральне дійство, впливаючи, виховуючи й організуючи так чи інакше того самого масового слухача й глядача.
Як вона впливає, виховує й організовує?
Ну, звісно: який піп, така його й молитва.
І далі так буде?
Ні! Далі так не повинно бути!
Що для того треба робити?
Уже, слава аллахові, почали робити!
Була оце нещодавно перекваліфікація робітників естради.
Безнадійних усунено, залишено кращих.
Що далі?
Далі при Харківській окрполітосвіті організується так званий “кабінет естради”.
Його функція: зробити естраду справді-таки мистецькою усіма сторонами — і художньою, і ідеологічною.
Дати глядачеві радянську естраду.
При “кабінеті естради” має бути літературне бюро (а може, іншу назву придумаємо), що постачатиме естраді словесний матеріал.
От оце “літературне бюро” — це справа наша, письменників, і літераторів.
Не забуваймо, що на Україні має бути українська естрада. Отже, це вже справа наша, справа українських радянських пролетарських письменників.
Ми повинні ближче стати до естради, ми в творенні української радянської естради повинні взяти безпосередню й якнайактивнішу участь.
Нам оце доводилося говорити з представниками робітників естради: вони з великим захопленням беруться за творення української радянської естради.
Вони просять нас, українських письменників, допомогти їм у цьому.
Давайте ж не відмовлятись.
Давайте допоможемо.
В середу, 22 травня (тобто сьогодні), в клубі Робмису, о 7й год. вечора, відбудеться вечір знайомства українських письменників з робітниками естради.
Давайте підемо всі, давайте познайомимось з нашими товаришами по культурному фронту!
Вони нам розкажуть про свої потреби, а ми, дізнавшись про ті потреби, допоможемо їм утворити справжню радянську українську естраду.
І щоб і критики прийшли, і щоб музики прийшли,
1 щоб усі, кому болить майбутнє нашої естради, прийшли.
І всі купно творитимемо радянську естраду! Справа-бо, товариші, першорядної ваги.
