Тарапунька та Штепсель вознеслися під хмари…. Ми гадаємо, що чудесним артистам Ю. Тимошенкові та Ю. Березіну не тісно і на землі, не сумно їм на землі живеться. Та чому їм, справді, і під хмарами не побувати?
Хай під хмарами лунає тарапуньчастоштепсельний чи штепселевотарапуньчастий веселий сміх!
Може, таки справді артистам-сатирикам з підхмарної висоти видніше, що на землі коїться?
Хоч треба сказати, що Ю. Тимошенко та Ю. Березін і на землі прекрасно бачать. Очі в них добре видющі, язик у них гострий, і слово їхнє дошкульне.
А що таке побачили артисти, видряпавшись на телевізійну вежу?
Побачили вони чимало такого, на що слід було звернути увагу, проти чого треба було спрямувати сатиричне жало.
Будують наші архітектори такі квартири, куди аж ніяким родом не втаскаєш рояль? Будують!
Бігають наші студенти медики з аудиторії в аудиторію, бо ніяк не можуть добудувати їм у нас медінститут? Бігають!
Утворюється у нас на чудесних дніпровських берегах стовпотворіння вавілонське при переїзді на київський пляж чи з пляжу додому? Та й “а самому пляжі у нас утворюється такий гармидер, така буча, що людина не зверху загорає, а шкварчить усередині від того гармидеру?
Утворюється!
А що робиться у нас у так звані “великі футбольні дні”?
Робиться те, що правдиво показали у своєму кінофейлетоні Тимошенко й Березін: в такі дні багатьох і відповідальних, і невідповідальних працівників можна знайти тільки на стадіоні.
Ми, мабуть, не помилимося, коли скажемо, що Тарапунька із Штепселем побачили з-за хмар і ще багато дечого цікавого, та… Ну, одне слово, почин дорожчий за гроші!
Важливо не тільки те, що вони побачили, а й те, як вони його побачили і як вони його показали нам.
А показали вони його нам весело!
Весело, гостро, дотепно і по-новому, так, як іще до них ніхто у кіно не показував.
Одна мудра людина сказала приблизно так: “Люблю всіляке мистецтво, крім нудного!”
Мистецтво Тарапуньки й Штепселя — не сумне, воно викликає вибух веселого сміху, через те ми його й любимо.
Але їхній сміх — не безпредметний, не сміх для сміху, він і розважає, і користь приносить.
І, напевно, після їхнього сміху ми швидше будуватимемо наші інститути, щоб студентство наше не захекувалося, бігаючи по аудиторіях; наші архітектори проектуватимуть такі квартири, що не треба буде перепилювати роялів, щоб вони в ті квартири не зачіпаючись улазили; наші відповідальні і невідповідальні працівники підписуватимуть довідки не на стадіонах, а в установах, додержуючи прийомних годин—
І невже ж таки не зачепить нікого із наших відповідальних за становище столичного футболу ота похоронно-футбольна процесія після програшу футбольного матчу? Коли наших майстрів футбольного м’яча не дуже підбадьорює бравурний футбольний марш, то, може, їх розгойдає похоронний марш Шопена, і вони краще битимуть по воротах?
Ми з радістю вітаємо талановитих артистів і кіномистецтво а народженням’ нового жанру — кінофейлетону. Хай росте!..
