Кого?!
Певна річ, людину статечну, богобоязливу, у добрій чумарці, щоб, як буде головою Ради, заклав руки за чорзнащо, кахикнув на свої п’ятдесят “утаєних” та:
— А поклич, Свириде, мені отого, що у “незаможниках” значиться! Я йому покажу, у якій дірці раки зимують!
Отакого й вибирайте. Матимете принаймні голову, що здавен до того звик, здавна за церковного титаря правив і цілителеві Пантелеймонові свічку ліпив. Та не просту собі свічку, а золотою биндочкою обкручену.
Оце буде вам голова!
За члена найкраще підійде місцевий крамар. Людина він поважна, у піджаку й з цепкою. А тепер у вас які члени в Раді?
У шинелі подраній, у латаних чоботях, у полотняних штанях…
А то сидітиме, як великодня писанка! Приємно буде й у ноги вклонитися. За секретаря кого? Та ясно ж кого!
Писаря бувшого. Він же по бамагах як автомобіль! Тільки: чирк! чирк! чирк! чирк!
Ну як уже писаря нема, тоді б врядника або стражника. Він всі закони знає…
Щоб діло в Раді робилося по совісті, вибирайте туди й попа!
Це — обов’язково.
Що тепер за Рада?
Збереться, дивись, “Інтернаціонала” або “Заповіта” співає.
А то збереться нова Рада:
— Благословен бог наш! Серце просто радуватиметься…
І жінок не забудьте. Бо тепер часи нові — жінка однакові права з чоловіком має.
Хто там у вас найкраще гонить? Мокрина?
Мокрину й виберіть. Щоб начальству не далеко було бігати. Та й вам самим не треба буде для начальства шукати по кутках перваку. Тут у Раді куб поставлять — і гони!
Оце буде Рада!
