Ну, не чорти ми, — вибачте на цім слові,— полосаті!?
У нас, на Радянській Україні, в нашій Державній Опері, в м. Одесі, диригує оперою перша в Союзі жінка-диригент Олена Сенкевич, а ми про це нічого не знаємо.
Ми можемо битися в істериці з приводу приїзду до СРСР Мері Пікфорд, ми бігаємо “як ©той самий за грушами”, дізнаючись, як сьогодні вранці чхнув “душка” Смирнов, ми зачитуємося книжками про те, які панчохи носять Сонет його Величності Шаляпін, а от коли на нашім театральнім небосхилі з’являється явище (та погодьтесь же ви з цим!) безперечно виключне, коли за складним диригентським пюпітром (здається, так. Я завжди плутаю пюпітр з партитурою) у нас сидить перша жінка-диригент, що почала свою диригентську працю в Одеськім партклубі 1924 року, 8 березня (в день жінки-робітниці!!!!), і коли та жінка вже визнаний диригент, коли вона веде опери, як дитину за ручку, — так ми про це довідуємося випадково…
Взяв би лозину та по свідомості нашій, по свідомості!
Хто з наших керівників музичним життям бачив і чув Олену Сенкевич?
Ніхто!
Послухайте ж тоді, хто така Олена Сенкевич.
Музичну освіту вона дістала в Ленінградській консерваторії, яку закінчила 1915 року як піаністка-віртуозка, по класу професора Єсипової. Теоретичну підготовку одержала у професорів Глазунова, Витоля та інших.
Глазунов перший помітив у неї диригентський хист, а диригентську освіту закінчила Олена Сенкевич в Одесі у професора Столярова.
Що пише преса про Сенкевич, як про диригента?
Ось що:
“Енергійно й певно веде оркестр Сенкевич. У неї чіткий “взмах” і хороше знання партитури. Уміє Сенкевич виділяти й окремі місця (“Фауст”)”.
І ось що:
“Серед виконавців на першім місці диригент Олена Сенкевич. Треба відзначити твердість, чіткість і бездоганну ритмічність її акомпанемента (“Риголетто”)”.
І ось що:
“Хори, оркестр ідуть твердо під чітким енергійним взмахом Олени Сенкевич, що виявляє, крім точного знання партитури й справжнього артистичного темпераменту, багато бережливості до співака… (“Риголетто”). От хто така Олена Сенкевич!
Давайте, товариші, все-таки знати, що в нас на Радянській Україні робиться. А то якось незручно.
