Сьогодні в дворянськім собранії з’їзд.
З підслуханих розмов.
Що, якби на сесію ВУЦВКу та пустить справжнього дворянина, з кокардою, з червоною околицею на кашкеті, з “Станіславом” у петельці і в миколаївській шинелі?
Умер би!
Отак подивився б, схопився б зразу за ціпка, потім за “Станіслава”, потім за лоба.
А потім почервонів би, а потім посинів, а потім би крикнув:
— Ввв…
А потім би впав. А потім захріп.
А потім засовав би правою дворянською ногою, віддав би богові милосердному свій дворянський дух.
І якби на тім світі той дворянин зустрівся з харківським предводителем, заплакав би.
І довго б плакав дворянин слізьми дворянськими.
— Помилуйте ж мою душу, та ваше превосходительство! У вестибюлі нашого зібрання — мужик!
— Ну?! Мужик?!
— Мужик, ваше превосходительство! У киреї, в капелюсі, в драних чоботях, ваше превосходительство!
— Ну?! В капелюсі?!
— В капелюсі, ваше превосходительство! Люльку курить, ваше превосходительство!
— А на моїм місці, на предсідательськім?!
— Ой ваше превосходительство, сидить… і непоголений, нестрижений і… о сором! — без галстука, ваше превосходительство!
— І без погон?!
— І без погон!
— Ну, а як? Починає як?! Господа дворяне, на вас дивиться цар, на вас…
— І не господа, ваше превосходительство! І на вас не дивиться… А просто говорить: “Товариші! Поміщики, говорить, хижаки, експлуататори…”
— Ой! А поліцмейстер? Мовчить?
— Мовчить, ваше превосходительство… Та що мовчить?! Кричить: “Правильно!”
— Змінить! Написать губернаторові! В ріг його, рак-к-калію, баранячий!
— І губернатор за них!
— До міністра! До командуючого військом!
— І міністр їхній! А командуючий військом вийшов: “Товариші, говорить, буржуазні експлуататори готують нові підступи…”
— Погони з нього!
— Без погон, ваше превосходительство… У блузі…
— Ну, а ви?! Ви що б робили?!
— Умер, ваше превосходительство!..
І довго ще б капали дворянські сльози біля Тигру й Євфрату, де міститься ще й досі не націоналізований рай божий…
