Петрицький!
Його не можна не знати. І всі, хто хоч на остілечки цікавиться мистецьким життям, той знає, хто такий Петрицький.
Він або чув про нього, або читав, або бачив його костюми, декорації й малюнки.
Ще в 1917–1919 роках буйно якось засяяв, заграв своїми яскравими фарбами А. Г. Петрицький на фоні мистецького життя на Україні.
“Молодий театр”, “Шевченківський театр”, “Українська опера”, балет Мордкіна (Москва) і т. д., і т. ін.
Ще й досі по мистецьких журналах час од часу з’являються репродукції з творів Петрицького як зразок найоригінальнішого й тонкого майстерства.
Прекрасний майстер, тонкий знавець українського історичного матеріалу, Петрицький надзвичайно оригінально й своєрідно відбиває той матеріал в своїй художній уяві, даючи шедеври образотворчого мистецтва.
У нас тут, на Вкраїні, якось ніхто не мислить серйозної постановки будь-якої української п’єси без Петрицького.
Ставили “Лісову пісню”, і всі в один голос:
— Якби Петрицький!
Заходжувались біля “Тараса Бульби” — і знову:
— Якби Петрицький!
І коли виникла думка поставити в Держдрамі “Вій”, найголовнішою умовою було:
— Декорації й костюми Петрицького! І от ми їх маємо.
Як вирішує Петрицький форму театрального костюма у “Вії”, що його поставили Держдрама ім. Франка?
“Вій” у франківців відрізнятиметься від Гоголевого “Вія”. Романтика і фантастика Гоголевого “Вія” розбивається об фантастику Остапа Вишні, що наблизив “Вія” до сучасності, пересипав його “фантастикою” нашої повсякденності, з “марсіанами”, з одного боку, і “Новою Баварією” й “Базаром” — з другого… Коли Гоголь базував свого знаменитого “Вія” на людських забобонах, на вірі людській у відьом та чортів, то Остап Вишня, залишаючи тих чортів у п’єсі, пояснює їх не забобонами, а… надмірною дозою звичайнісінької горілки…
“Допився до чортів — від того й фантастика…”
Через те й Петрицький, вирішуючи форму костюмів, підходить до них реально…
Крім того, художник дав у кожному малюнку костюма не тільки “костюм”, а й образ дійової особи в “Вії”…
От вам “марсіанець”. Петрицький підходить до нього як до матеріалізованої істоти з електричними проводами, наповненої радієм… Обличчя нема, бо нема в науці нічого певного ні про атмосферу на Марсі, ні про мешканців на нім…
От вам “Смерть”… В народі “Смерть” канонізовано у вигляді білого кістяка й жалоби. Петрицький і дає “Смерть” графічно — “чорне з білим”. Форма спрощена до максимуму виразності…
“Бурсак”, “Хорунжий”, “Міщанка” — реальні, а не театралізовані костюми…
Характерно для Петрицького ще й те, що він у своїй творчості насамперед — живописець… Він у своїх малюнках дає не тільки форму матеріалу, але надає їм живописної властивості.
За часів формальних шукань, що захопили були художників формою і матеріалом, Петрицький писав “безпредметові” малюнки: форма, обсяг, світло, колір… Але потім він перейшов до вивчення природи, до реалізму.
Захоплюватися конструкцією задля конструктивізму як естетизму нової формації художник залишив. Конструкція як організм є в кожній речі: кістяк у тілі, стілець має чотири ноги, на яких він стоїть, спинку, на яку спирається тіло, що сидить на стільці, й т. п. Машина має конструкцію, організм, а конструктивізм як такий, як самоціль, — це той же естетизм, нікому не потрібний, як і “красива голова” на коробці для пудри чи на папері для пахучого мила…
Малюнок сам собою є річ так само конструктивна, але коли в неї нема орнаментики, випадкових естетичних форм і барв. В реальнім світі все доцільно, все логічно — ось через що Петрицький після спроб в безпредметних формальних шуканнях перейшов до реалістичного малюнка, до станкового малярства, до матеріального організму, де глядач може без естетизму бачити життя — організацію форми, матеріалу плюс людська думка-ідея, що допомагає виявити й пізнати матеріальну природу. Через те в костюмах до “Вія” мальовничий, живописний прийом приваблює за кошт костюма, як такого.
А мальовничий прийом у Петрицького справді незвичайний… Така в нім сила фарб, така їхня композиція, що просто очей од їх одірвати не можна.
Наші технічні можливості не дають змоги дати малюнків у фарбах — ми подаємо їх тільки як звичайні фотографії, а це не дає повного про їх уявлення.
Це тільки невеличка частина тої колосальної роботи, яку проробив художник до “Вія”, давши цілу низку блискучих ескізів до костюмів і декоративного оформлення.
