Виставка!
Наймодніше, найчастіше, й найулюбленіше тепер це в Москві слово!
Ще 18го, під’їжджаючи до Москви, чуєте і у вагоні, і на станціях, і скрізь:
— А завтра виставка розпочинається! Завтра! Ех! Якби одним оком!
— Так чого ж?
— Та до Петрограда треба!..
А в Москві вже і візники, і подорожні, і просто собі цікаві:
— На виставку приїхали? Так! Завтра! Завтра розпочнеться!
19го раннім ранком вся Москва червоними крилами затріпотіла!
0 12й удень призначено відкриття!
З 10ї години біля Калузької застави море людське… Автом не продерешся.
1 пішоходами, і вулицею сунеться лава… Авто… візники… мотоцикли…
Тільки до Калузької застави. Далі авто тільки з особливого дозволу Главвисткому.
Пішки, будь ласка! Та й де таки з тим автом, коли ледве боком просунешся?!
Десять тисяч квитків видано! А заявок було на шістдесят тисяч! Куди ж таку силу?
А йдуть… ідуть… ідуть… І з квитками, і без квитків.
Кожному цікаво.
Берег Москви-ріки по той бік Нескучного захряс народом…
Делегати збираються у дворі Гірничої академії і звідти окремими групами рушають на виставку.
Гості по районах, зарані встановленим порядком, організовано, групами.
Порядок скрізь зразковий!
Все точно передбачено, зважено, вирахувано… Нігде найменшої зупинки, непорозуміння, неладу… Як годинник! І то хороший годинник!
Та невже тут шість місяців тому був “всемосковський смітник”?
Невже за шість місяців (навіть якби й не смітник тут був!) можна збудувати ціле місто?!
Та яке місто! Не звичайне, що ми звикли бачити й уявляти собі його, а дивне якесь, чудне й разом із тим прекрасне!
Місто, де поруч бурти бурятської чи ненецької ви бачите грандіозні, останньої техніки, павільйони?!
Це — казка якась!
“Казка”?! Хароша мені “казка”, коли ви це на власні очі бачите! Москва каже: — Це — чудо!
Так, це справді чудо! Перше чудо чудотворця народу, трудящого народу, якому дали тільки два роки відпочити від панських гармат і кулеметів.
Два роки! А якби дванадцять років?!
Об 11 прибувають члени ВЦВКу, Раднаркому, ВЦРПС, дипломатичний корпус, Московська Рада й інші представники вищих радянських, партійних і професійних Організацій.
11 год. 40 хвилин — вхід на виставку закритий!
По-американському! Точно! Як було ухвалено, так і насправді…
Вся площа перед головним виставочним будинком — жива людська маса!..
Заводи, фабрики, Червона Армія, селяни підмосковні, представники і союзних, і автономних…
Всі… Всі… Всі…
Українці, білоруси, татари, тюрки, грузини, вірмени, лезгини, бухарці, башкири, киргизи, калмики, буряти, монголи, вотяки, остяки, чуваші, марійці, ненці, зиряни…
Кожух і халат… черкеска й свитка…
Чоловіки з косами й чоловіки голені…
Жінки в штанях… Чоловіки в “спідницях”…
Шумить, хвилюється людське море…
Рокотом тихим рокоче…
12 годин…
— Тутутутуту!!
Фанфари засурмили!.. Десь високо-високо на башті, де серп з молотом плуга перехрестили… Бах! Бабах! Бах! Сальва гарматна! Тиша…
— Оголошую всенародні збори одкритими!
Це так т. Л. Каменєв, заступник Голови Ради Народних Комісарів СРСР…
…Повстаньте, гнані і голодні!
Грізно котиться “Інтернаціонал” з десятитисячних грудей…
— Слава! Слава! Ура!
І вже над серпом і молотом, що плуг перехрестили, тріпоче червоний стяг! А на нім:
“Перша Всесоюзна Сільсько-Господарська і Кустарно-Промислова Виставка ССРР”.
Президія зборів: Каменєв, Риков, Нариманов, Свидерський, Красін, Чичерін, Догадов, Шефлер…
— Від імені Головвисткому… Ілліча… На почесного голову… Його ініціатива… Його…
— Слава! Слааава!
Ілліч! Слово тільки одно і… грім оплесків… …На почесних членів президії — Калініна, Троцького, Зінов’єва… Томського… Сталіна!..
— Урррра!
Летить в грамофонові труби:
— Слово… Рикову!.. Оплески…
— Від імені робітничо-селянського уряду… вітаю… “Змичка”… Робітники… Селяни… Сільське господарство… Промисловість… Багатство країни… Вчімось…
Слово… Чичеріну…
Люблять Чичеріна… Довго з усмішкою кланявся, доки стихли…
Закордонні держави… Радянські республіки… Значення виставки… Відносини з Заходом… Переможемо…
Слово старшині дипломатичного корпусу, турецькому послові Мухтарбеєві!
…Французька промова лунає з трибуни…
— Вітаємо… Бажаємо…
— …Красіну!
— Перша думка робітничо-селянської влади за селянина… Після війни, голоду… Експорт… Ми прохали допомогти… Відмовили… Ми самі зробили! Власними руками!
— Слава! Слава!
Представник трьох провінцій Китаю… Горлові, незрозумілі, різкі слова… Перекладач…
— Китайський народ… бажає… бачить… вітає…
— Слава! Ура!
І ще… ще… ще… “Інтернаціонал”… Туш… І ура!.. Ура!.. Ура!..
…Слово… голові ЦВК СРСР… Наріманову!
— Від імені трудящих Союзу Соціалістичних Радянських Республік оголошую першу… виставку одкритою!!
Слава! Безконечна слава!
— Збори закриваються! Запрошуємо зазнайомитися!.. Скрізь інструктори-проводарі з червоними нарукавниками.
— Прошу! Складайте групу!
І попливли групи по павільйонах, будинках, буртах…
А в садку музика, співи (українська “Думка”, Білоруський хор), летючі трупи, вистави, концерти, кабаре.
Карнавал народний!
До дванадцятої ночі!
Свято всенародне! Всесоюзне свято!
Свято відкриття першої на всім світі після військових руїн виставки, спорудженої трудженими руками робітників і селян!..
