Закерзонило…
Закерзонило по всім білім світі, і над радянськими республіками накерзонилось…
От що значить бути “великим чоловіком”…
Великий чоловік так він скрізь великий…
Коли навіть поїде рибу з чужих ятерів витрушувати, так і тоді, як піймають, на весь світ кричить…
А чого, спитайте?
Ну, тирив! Ну, спіймали! Ну, й іди собі потихеньку. Зняли шапку, одібрали човна, так не галасуй же, лиха тебе година бери, на всю північну півкулю!
“Страм просто барину сказать”, — як казала колись панська “якономка” Килина після “неввічливого” з нею Петрового поводження…
Точноточнісінько, як і на Благбазі: смикне, лиха личина, з кишені, запримітять, поженуться, а він спереду біжить та як зарізаний:
— Лови! Лови! Лови!.,
Так навіть і благбазівська “братва” скромніша. Никне кудибудь набік і причаївсь!
А Керзон — ні! Керзон “великий чоловік”! Керзон всесвітньою політикою керує. Йому ховатись незручно.
Його впіймали, так він ображається…
Його за рукав:
— Слухайте, ваше сіятельство, куди ви ото в чужий ятір?
— А чого ви його на три милі одсунули?
— А як і на десять? Він же наш! Давай човна, не крадь!
— Аааа! Тааак ви в мене човна взяли?! Аааа?! Та знаєте, що ви он ксьондзів порозстрілювали?! Та знаєте, що он у Персії та в Індії ваші дипломати революцію здіймають?! Та знаєте, що ви британських підданих у Москві позасуджували?! А вони тільки те й робили, що в британській контррозвідці працювали?!
Та:
Б-б-бах! Б-б-бах! І нема Воровського… Бачите, що значить “великий чоловік”! Сам чужу рибу ловить, сам убиває та ще й нахваляється:
— Всіх розтрощу! Війною на вас піду!
І ото вже й лаштується! Канонерку до Білого моря посла”… Шаблюкою погримує… І думаєш:
“От якби жабі хвіст! От якби свині роги!”
