З початку собака, кішка та миша були друзями. Але й тоді собака і кішка не дуже любили мишу. Миша була невгамовна, працювала день і ніч, а собака і кішка, харчуючись чим попало, цілими днями вилежувалися на м’якій траві, на теплій землі.
Якось собака говорить з досадою кішці, що лежала поруч:
– Ну, прямо роботи у неї – кінця не видно! І порається, і порається!
Тоді кішка повчально так каже собаці:
— Ну, а ми з тобою теж гарні: валяємося тут, засуджуємо когось!
Засоромилась собака і вирішила допомагати миші.
— Ти б теж зайнялася якоюсь справою— каже собака кішці. А та й вухом не веде.
— Самі справляйтеся!
— Кинь байдикувати, давай разом працювати! — кажуть їй собака та миша.
– Гей, ви! Я ж вашої роботи не забираю. Що ви до мене пристаєте?! – Розсердилася кішка.
Собака та миша пішли мовчки, самі поїли, а кішці нічого не залишили. І тоді зголодніла кішка почала красти те, що вдавалося роздобути мишці та собаці. Якось, побачивши це, миша розповіла собаці про злодійство. Собака влаштувала кішці неабияку прочуханку.
З того часу собака та кішка стали ворогами. Побачивши один одного, так і готові кинутися в бійку. А кішка, яка притаїла образу на весь мишачий рід, ловить їх по кутках і з’їдає.
